Дитинство – час незабутніх переживань, яскравих вражень, які довго зберігаються в пам"яті людини і стають органічною частиною її духовного світу, що пов"язує з рідною домівкою, місцями , де вона народилася і зросла.

         Дошкільний вік є сприятливим періодом для розвитку патріотичних почуттів. Патріотичне почуття це переживання, з яких у майбутньому виросте громадянська позиція особистості, її людська та національна гідність. У дитинстві вони виявляються в любові до, рідної оселі, міста , в якому народилися, рідної землі, шанобливому ставленні до культури своєї родини , мови. Дошкільник тільки починає осягати ці складні почуття і його не можна квапити. Патріотичні почуття дошкільників формуються в процесі спілкування з оточуючим середовищем людьми, виконання з ними спільної діяльності. Вони спрямовані на розкриття і формування спільно людських моральних якостей особистості любов, гідність, вірність, відданість батькам,залучення до джерел національної культури,збереження природи рідного краю. Виховання емоційно-діяльнісного ставлення та почуття причетності до оточуючих.

         Саме тому робота з патріотичного виховання охоплює цілий комплекс завдань,серед яких патріотичними є :

         Виховання в дитини любові і почуття причетності до своєї сім"ї, до дитячого садка,вулиці,міста;

         Формування бережливого ставлення до природи рідного краю;

         Формування толерантності, почуття поваги до інших людей;

         Формування поваги до моральних цінностей,традицій, звичаїв,культури рідного народу;

         Ознайомлення дітей із символами держави.

         Патріотизм кожної дитини починається з рідної домівки,домашнього вогнища. Неньчина колискова пісня та її ніжне слово, мовлене рідною мовою, батькова мудра настанова та наука, бабусині казочки та дідусеві легенди, родинні традиції та звичаї - з усього цього виростає патріотизм. Бо все це глибоко западає в душу і ніколи не забувається.» З родини йде життя людини», « Без сім"ї немає щастя на землі»саме так говорить народна творчість про родину.

Пригадайте, шановні батьки, прислів"я про родину.

         Саме в родині закладаються засади патріотично – моральної та національної свідомості: в ході щоденного життя, в його радостях і смутках зароджується взаємоповага між людьми,любов,симпатія. При цьому важливо,щоб дитина навчилася не тільки брати, але й віддавати любов,турбуватися про рідних з дитинства, бути уважною до близьких людей.

         Ми навчаємо дитину з перших років життя любити батьків, допомагати їм. Однак для того щоб ці почуття стали початком любові до Батьківщини , важливо ознайомлювати дітей із роллю батьків , як громадян, працівників, що вносять свій вклад в майбутнє нашої країни. Це можуть бути спільні з дітьми прогулянки містом, де батьки звернуть увагу дітей на чистоту або забрудненість міста, бесіди з дітьми про необхідність берегти природу рідного краю, задля збереження здоров"я та життя свого , в першу чергу, та рідних. Це може бути спільна праця біля подвір"я: висадка дерев, квітів, – прибираємо,прикрашаємо – робимо разом наше місто чистим, гарним; Розповіді батьків про свою роботу, яку користь вони приносять суспільству дають можливість дітям усвідомити значення кожного в розвитку рідної держави , краю.

         Виховний вплив батьків на дітей постійний. Вони впливають навіть тоді, коли нічого не роблять спеціально – просто своїми вчинками , прикладом, висловлюваннями тощо. Наслідуючи батьків, як найближчих і найбільш авторитетних людей, дитина засвоює норми поведінки, ставлення до природи, до людей ,що оточують, до рідного міста.

         Велике значення в патріотичному вихованні дошкільнят мають традиції та звичаї сім"ї. Потрібно, щоб діти пам"ятали в дошкільному віці, звичайно, з допомогою дорослих, про дні народження батька та матері, сестер та братів, бабусь та дідусів, своїх товаришів, не забували про подарунки для них. Добре, коли діти дарять те, що зроблено своїми руками. А навчити їх цьому приємному заняттю наша з вами справа.

         А головне свято день народження самої дитини. Як не складно про це говорити , але дитячі свята, дорослі частіше створюють для себе. У дорослих свої інтереси, бесіди і дітям на такому святі не цікаво і сумно : ніхто не пам"ятає про винуватця свята. Його залишають за спільним столом, він стає свідком дорослих розмов, нерідко долучається до них. Щоб звернути увагу на себе, дитина робить не завжди продумані вчинки. Дорослі роблять вигляд, що це весело, чекають від нього нових «подвигів».Дитина звикає бути центром уваги, що виховує в ньому нескромність та розв"язаність і аж ніяк не морально – етичні почуття. Про таке свято розповідає вірш С.Михалкова « Бідний Костя»

         Висновок: Враховуйте ,будь ласка , вік вашої дитини і великі виховні можливості сім"ї.

         Частиною патріотичного виховання є виховання любові до природи рідного краю. А почуття до природи розвиваються в ході природоохоронної діяльності. Бувайте якомога частіше з дитиною на природі в лісі, біля моря, на лимані, біля каналу, в парках та скверах рідного міста. Звертайте увагу дітей на неповторну красу навколишньої природи і хоча б одне деревце , або кущик щорічно саджайте разом з дитиною, доглядайте і спостерігайте за ростом та розвитком рослини, отримуйте задоволення самі і вчіть дитину насолоджуватись спільними здобутками. Знайомте дітей з назвами дерев, квітів , трав;розповідайте відомі вам легенди про рослини рідного міста.

         По справжньому полюбивши природу, діти не будуть байдужі до рідного містечка, до Батьківщини.

         Рідне місто… Нам необхідно показати дошкільникам , що рідне місто славетне своєю історією, традиціями, пам"ятниками, кращими людьми. Діти повинні зрозуміти, що їхнє місто – частина Батьківщини. Добре, якщо діти будуть знати,які визначні пам"ятники, музеї в місті, відомі люди,які прославляють не тільки місто , а й країну. Батькам необхідно знайомити дітей з історією рідного міста , архітектурою , походженням назв вулиць , парків.

Заморочки з бочки.

1. Що б ви розповіли своїм дітям про Історію виникнення нашого міста?

2. Від чого походить назва нашого міста?

3. Чи знаєте ви легенди, оповідки, пов'язані з рідним містом?

4. Які історичні місця нашого міста вам відомі?

5. Які історичні місця нашого міста ви відвідували з дітьми?

6. Чи зацікавлюються ваші діти пам'ятниками під час прогулянок міс­том?

7. Чи можете ви доступно для дитини розповісти про той чи інший пам'ятник, історичну подію?

8. Чи є у вашій родині традиція відвід­увати пам'ятні місця, покладати квіти?

9. Чи приймаєте ви участь разом з дітьми у впорядкуванні скверів, парків, вулиць, квітників біля свого будинку?

10.Чи знаєте ви походження назв вулиць?

        Родина — це природний осередок найглибших людських почуттів, де дити­на засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до рідного краю. У родинному середовищі по особливому сприймаються звичаї та традиції, рідна природа, спогади стар­ших.

        Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутніх гро­мадян держави, дорослі мають їм прищепити глибоку повагу і турботливе ставлення до своєї малої батьків­щини — рідного міста. Важливо, щоб малята усвідомили, що вони не просто споживачі багатств рідної землі, а її творці, захисники. І якщо ви насправді хочете виховати у вашої дитини любов до рідного міста, батьківської хати, якщо ви хочете закласти готовність збе­рігати і примножувати багатства рідного краю, якщо ви хочете, щоб запах квіту­чих каштанів і бузку в дорослому житті повертав ваших дітей до рідних порогів не забудьте:

       * Йдучи вулицею рідного міста, роз­повісти про визначні пам'ятки, які зна­ходяться на цій вулиці.

       * Познайомити дітей із назвою вули­ці, на якій ви знаходитеся. Чому вона так називається?

       * Відвідати разом всією родиною краєзнавчий музей. Після відвідин обговоріть з дітьми те, що ви там поба­чили.

       * Побувати в пра бабусь та пра дідусів і розпитати, що вони знають про історію рідного міста. Які цікаві легенди, при­казки, забавлянки вони знають? Запишіть, а потім завчіть їх з дітьми.

       * Здійснити цільову прогулянку разом з дітьми по визначних місцях рідного міста, а ввечері запропонуйте намалю­вати свої враження від прогулянки.

       * В День Перемоги всією родиною відвідати парк Пам'яті. Вшануйте вете­ранів Великої Вітчизняної війни, покла­діть квіти до пам'ятника.

       * Завжди звертайте увагу на чистоту і порядок у рідному місті. Поговоріть з дітьми, як зробити так, щоб місто завжди було охайним і привабливим.

       * Разом з дітьми посадіть біля свого будинку квітники, дерева. Доглядайте за ними разом з дітьми.

       * Частіше розповідайте дітям про видатних людей, які проживали чи про­живають і донині в рідному місті.

       * Знайомте дітей зі звичаями та тра­диціями рідного краю.

       * А якщо ви хочете посіяти в душі дитини золоті зернятка духовності, любові до рідного краю, слова, співай­те, читайте, спілкуйтеся із нею мовою кращих творів українського фольклору та видатних вітчизняних поетів і пись­менників.

       * Запропонуйте дітям намалювати Кам"янку в майбутньому.

       * Створіть сімейний фотоальбом «Я і місто моє — Кам"янка ». Разом з дити­ною придумайте вірші про рідне місто. Запишіть їх під фотографіями.

Нехай ваші діти зростають гідними синами і донями рідного краю, рідного міста.

Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутнього громадянина, дорослі мають передусім прищепити дітям глибоку повагу і турбо­тливе ставлення до своєї малої батьків­щини — рідного міста, району.

        1. Привчайте дитину дбайливо ставитися до речей, іграшок, книжок. Поясніть, що в кожну річ вкладено працю багатьох людей. Сходіть з дитиною в бібліотеку і подивіться, як там зберігають книги. Цей ігровий прийом «як у бібліотеці» допоможе привчити дитину до дбайливого ставлення до книги.

        2. Дошкільники дуже рано починають проявляти інтерес до історії країни, краю. Якщо в місті є пам'ятники, організуйте до них екскурсії і розкажіть все, що ви знаєте, про те, як вшановують пам'ять загиблих. По нашій країні і по всьому світу можна здійснювати захоплюючі подорожі по глобусу, картах і фотографіях.

        3. Запропонувати дитинi збудувати будинок. Коли будинок побудований, пограйте з дитиною в «новосілля», допоможіть розмістити ляльок, зайчиків, ведмедиків. Подивіться, чи міцно побудований будинок, чи красивий, чи зручний для житла.

        4. Виховуйте у дитини шанобливо-дбайливе ставлення до хліба. Поспостерігайте за тим, як привозять і розвантажують хліб. Розкажіть, як вирощують хліб, скільки праці в нього вкладено вмести з дитиною посушите залишки хліба, зробіть сухарики.

        5. Роскажіть дитині про свою роботу: що ви робите, яку користь приносить ваша праця людям, Батьківщині. Розкажіть, що вам подобається в вашій праці.

        6. Повертаючись з дитиною з дитячого саду, запропонуйте пограти в гру «Хто більше помiтить цікавого?». Гра вчить спостережливості, допомагає формувати уявлення про навколишнє. Запропонуйте дитині намалювати, що найбільше сподобалося.

        7. Любовь до Батьківщини - це і любов до природи рідного краю. Спілкування з природою робить людину більш чуйним, чуйним. Взимку на лижах, влітку на велосипеді або пішки, корисно відправитися з дитиною в ліс, щоб помилуватися його красою, дзюрчанням струмка, співом птахів. Виховуючи любов до рідного краю, важливо привчати дитину берегти природу, охороняти її.

          Дитячі страхи виникають у легко збу­джуваних, нервових дітей, особливо в дошкільному віці. Причиною виник­нення переживань, хвилювань і страхів може бути часте залякування дитини дорослими. Деякі батьки постійно заля­кують своїх дітей (найчастіше це буває в неблагополучних сім'ях, де батьки часто п'ють, сваряться, б'ються). Ви­никнувши раз, страхи малюків поши­рюються на багато явищ навколиш­нього життя (діти бояться залишатися самі вдома, бояться темряви і навіть окремих предметів інтер'єру квартири).

         Щоб цього не сталося, оберігайте дітей від сильних вражень, не давайте їм можливості дивитися телепередачі й фільми, розраховані на дорослих гля­дачів.

Дитячі страхи можуть турбувати і здо­рових дітей із міцною нервовою сис­темою, але в цьому випадку вони не три­валі й проходять безслідно для психіки дитини.

         Іноді діти відчувають страх смерті. Під час напливу тривоги і страху пове­дінка дитини змінюється: вона тремтить, блідне, вкривається потом. Такий стан найчастіше виникає після раптової психічної травми (тяжкої хвороби або смерті близьких родичів). На допомогу дитині повинні прийти батьки, дорослі: заспо­коїти її, зробити все, щоб вона не почува­лася самотньою, зрозуміла, що її люблять і оберігають.

         Що робити, якщо дитина плаче при розлученні з мамою

Ранок. Усе швидко, все на бігу, стільки всього треба зробити, що краще б і зовсім не лягати. Усе одно сорочки не випрасувані, залишився посуд, та й звіт сам собою чомусь не написався... Усе, останній погляд у дзеркало, помах рукою — пригладжене волосся, ще помах — яскрава помада. Ключ у замку... Стоп! Ви ловите на собі зацікавлений погляд малюка: «Ти куди, мамо? Я з тобою!».

         Що робити? Ви повертаєтеся, притискаєте його до себе, шепочете щось ласкаве, заспокійливе, але напад істерики вже близько. І ось у дитини все всередині заклекотіло, полилися гіркі сльози. Сумка відставлена, помада стерта. На роботу ви точно не встигнете.

         Знайома картина? Повторюється майже щодня? Чи ви просто втікаєте зранку потай, поки маля ще не прокинулося? Запрошуєте няню, чи про малюка піклується бабуся? Малюк не хоче залишатися з бабусями та нянями і зі сльозами на очах просить, щоб ви взяли його із собою?

         Отже:

• знаючи, що малюк важко переживає розлуку з вами, спробуйте заздалегідь придумати і прорепетирувати кілька різних способів прощання, наприклад, міцні обійми, погладжування по спинці, ласкаві слова. Можливо, це допоможе відвернути дитину від сумних думок;

• якщо вам неодмінно треба піти, постарайтеся самі бути спокійною і впевненою, малюк відчуває ваш стан: якщо ви стурбовані, то незабаром і дитину охопить занепокоєння;

• перед своїм відходом запропонуйте маляті гру, яка могла б надовго захопити, щоб ваш вихід здався менш значущим, ніж процес гри. Пограйте трохи разом із дитиною, а потім запропонуйте сконструювати що-небудь до вашого приходу або намалювати картинку, прибрати іграшки. (Для цього можна приготувати гарну книжку з малюнками, альбом, розфар-бовку чи пазли. Але не варто користуватися таким прийомом щоразу, як ідете з дому, інакше малюк думатиме, що від нього відкуповуються);

• обов'язково скажіть, коли ви повернетеся. Нехай дитина ще не зовсім добре орієнтується в часі, але все одно вкажіть, скільки будете відсутні (15 хвилин, 2—3 години), і дайте якісну характеристику часу свого повернення. «Повернуся скоро, ти ще навіть не встигнеш зібрати мозаїку», «Я повернуся через дві години, за цей час ти встигнеш поїсти і погуляти, прибрати іграшки», «Прийду, коли ця стрілка зупиниться тут, на цифрі 5». Малюк буде уважно стежити за стрілкою і не турбуватиметься, поки стрілка не зупиниться на зазначеній позначці;

• якщо вам на зміну приходить няня, то трохи побудьте втрьох, хвилин 10—15. Дитина повинна побачити, що мама не боїться чужої людини, довіряє їй і спокійна в її присутності. Потім плавно передайте няні повноваження піклуватися про дитину. Малюкові можна сказати, що інша людина також подбає про нього, скажіть, що вона (краще називати ім'я няні) обов'язково погодує його, покладе спати, погуляє разом із ним, і їй можна довіряти;

• обов'язково скажіть дитині, що ви йдете. Нагальні втечі «по-англійськи» травмують її, позбавляють почуття безпеки, створюють відчуття, що мама може піти в будь-яку хвилину. Малюк постійно стежитиме за вами, не довірятиме і плакатиме щоразу при розлуці. Не провокуйте дитину такою втечею, краще попередьте. Помахайте рукою на прощання: «Поки що я йду, але скоро повернуся»;

• якщо малюк ніяк не заспокоюється, продовжуючи плакати, не кричіть на нього, не витирайте роздратовано сльози, краще візьміть на руки, обніміть» трішки погойдайте. Намагайтеся не хвилюватися саме» заспокойте дитину. Подумайте, що це не її примха завжди бути біля вас, а природне бажання бачити поряд близьку людину, яка дарує відчуття тепла і безпеки;

• те, що мама йде, дитині буде легше пережити, якщо вона залишиться зі старшим братиком чи сестричкою, іншою дитиною, татом, нянею. Будьте певні, вони знайдуть, як цікаво разом провести час.

Якщо дотримуватися цих нескладних рекомендацій, можливо, дитячих сліз стане менше.

        Чи шкідливий комп'ютер для вашої дитини? Скільки часу можна проводити за ним? Чи не шкодить він нормальному розвитку дітей?   .

        Спробуємо з'ясувати, чим корисні, а чим шкідливі комп'ютерні програми.

        Комп'ютер може допомогти інтелектуаль­ному розвитку дитини, бо на екрані дисплею оживають фантазії малюка, герої книжок і казок, предмети навколишнього світу, цифри і літери. Одна з найважливіших функцій комп'ютерних ігор — розвивальна. Педагоги і психологи від­значають, що під час занять за комп'ютером у дітей покращується пам'ять і увага.             Комп'ю­терні ігри мають велике значення не лише для розвитку інтелекту малюків, але й для розвитку моторики.

Учені довели, що у маленьких дітей ще немає цільового запам'ятовування, дитяча пам'ять до­вільна. Малюки запам'ятовують лише яскраві емоційні випадки чи деталі. І тут знову неза­мінний помічник — комп'ютер, оскільки зміст засвоюваного матеріалу стає яскравішим, що не лише прискорює його запам'ятовування, а й робить більш осмисленим і довготривалим.

        Але, за останніми дослідженнями викори­стання електроніки для навчання і виховання дітей, електроніка впливає на затримку мовленнєвого розвитку, сенсорні процеси. Фахівці стверджують, що в дітей можуть бути проблеми з правописом, обмеження моторних функцій і короткочасної пам'яті.

        Окрім того, зорові образи повинні бути зро­зумілі для дитини. Вона, сидячи перед екраном, не має змоги активно діяти, тому часто відбу­вається агресивний і невпорядкований вибух накопиченої, невитраченої енергії.

Не можна забувати і про здоров'я малюків. Діти дошкільного віку не повинні проводити за комп'ютером більше ЗО хвилин на день. Треба відпочивати через кожні 10—15 хвилин. На моніторі обов'язково має бути захисний екран.

        Надмірне захоплення комп'ютером може спричинити низку труднощів у першоклас­ників:                         

•    нерозвинуте мовлення;

•    важко переказувати прочитане;

•    дитина може читати, але не хоче;

•    не може сконцентрувати увагу;

•    стає пасивною, байдужою та бездіяль­ною.

        Лікарі вважають, що в ідеалі комп'ютер по­винен займати певне місце вжитті людини тільки після закінчення формування її вольо­вого та почуттєвого розвитку, тобто з 13—15 ро­ків.

Комп'ютер — невід'ємна частина нашого сучасного життя — стає все популярнішим не лише серед батьків, а й серед освітян. І наше з вами завдання — зробити його не ворогом, а другом для малюків.

Гра «Скільки складів»

Називає ряд складів, наприклад «На-на-на-па». Діти визначають, який склад був зайвий.

Потім складові ряди ускладнюються, наприклад: «на-но-на», «А-га-ка-ка», «па-ба-па-па».

Гра «Відшукай слово»

Дорослий називає дитині літеру чи склад, наприклад: А, мо, му, ми, ме. Далі пояснює, що їй слід відшукати слово, яке починається на цю літеру (склад), який вони запам’ятали. Дорослий називає слова, наголошуючи на першому складі: автобус, машина, морозиво, мило, муха, метелик.

Ця вправа також сприяє розвитку слухової уваги та пам’яті.

Гра «Плесни в долоньки »

Дитині називають слово, вона повинна плеснути в долоні стільки разів скільки складів в слові. Наприклад: слово «Буратіно», дитина плещіть бу-ра-ти-но 4 склади.

Гра «Спіймай звук»

Дорослий пояснює дитині, що їй слід «спіймати» певний звук. Наприклад: «а». Далі дорослий вимовляє ряд звуків: «а, о, у, у, і. а, е, и». дитина плещіть у долоні тільки тоді, коли почують звук «а». Відпрацьовувати можна будь-який звук, склад або слово з даним звуком.

       Увага

       Використовуйте дидактичні ігри з чіткими правилами.

       Долучайте дитину до виконання завдань за попередньо розробленим планом дій: ство­рення будинків із конструктора, малюнки, орнаменти, аплікації, вироби, форми яких ви окреслюєте словесно або за допомогою схеми.

       Вчіть дитину переказувати розповіді, казки за схематичним планом, складеним вами.

       Пропонуйте дитині повторювати слова, цифри, речення, сказані вами; незавершені фрази, які потрібно завершити; запитання, на які необхідно відповісти.

       Вчіть дитину порівнювати, аналізувати зразок і результат своєї роботи або роботи інших, знаходити і виправляти помилки.

       Частіше пропонуйте дитині, особливо з низьким показником розвитку уваги, вправи: у газе­ті, старій книзі на одній зі сторінок закреслювати усі літери «а», намагаючись не пропуска­ти їх. Завдання поступово можна ускладнити, попросивши дитину закреслити всі літери «а», обвести у кружечок усі літери «к», підкреслити всі літери «о».

      Пам'ять

      Поєднуйте словесне пояснення під час ознайомлення дитини з новим матеріалом і повто­рення вивченого з наочністю або із зображенням тих предметів чи явищ, про які йдеться, використовуйте малюнки, таблиці, схеми.

Розвивайте у дитини — для поліпшення процесу запам'ятовування — уміння аналізувати, виділяти у предметах зв'язки, ознаки, порівнювати предмети та явища між собою, знахо­дити в них спільне й відмінне; здійснювати узагальнення, поєднувати різні предмети за якимись загальними ознаками; класифікувати предмети та явища на основі узагальнення.

      Мислення

      Розширюйте кругозір дитини, її основні уявлення про природні, соціальні явища, спону­кайте дитину набувати нові знання і враження, обговорюючи з нею прочитані книжки, аналізуючи поведінку людей.

      Просіть дитину після читання їй уголос казок, розповідей переказати їх, відповісти на за­питання, поставити свої.

      Розвивайте у дитини вміння будувати розповідь за картинкою, планом, темою; допома­гайте формулювати висновки, міркування, робити умовиводи.

      Додавайте вправи з копіювання зразка і відпрацювання окремих графічних навичок у за­няття з малювання, ліплення, виготовлення різних виробів. Це дасть можливість розвива­ти вміння планомірно досліджувати предмети, фантазувати, уявляти.

      Включайте в заняття завдання на порівняння кількох предметів або явищ, класифікацію, узагальнення різних предметів за загальними ознаками, знаходження «зайвого слова» або зображення, не пов'язаного загальною ознакою з іншими, складання цілого з частин.

Чотири золотих правила, аби «вижити» під час карантину з дітьми

Пам’ятайте, карантин - не привід для соціальної ізоляції. Адже сучасні технології дають змогу спілкуватися на відстані - у скайпі чи інших відеомесенджерах. Обладнайте простір для спілкування з близькими в Інтернеті - знайдіть зручне місце для ноутбука, планшета чи смартфона, розташуйтеся так, щоб усі, хто бажає спілкуватися, влізли в кадр. Тепер можете влаштувати онлайн-чаювання з друзями, із якими ви побачитеся офлайн після карантину.

Обладнайте місце для пустощів. Діти, які вимушені сидіти в чотирьох стінах, можуть легко звести батьків із розуму. Здебільшого через те, що дітям складно витримати вимушену фізичну пасивність. Емоції, переживання, страхи дітей потребують прямого виходу, через фізичну актив­ність. Відведіть для дітей спеціальне місце, де вони зможуть щодня хоча б трішки побешкетувати - пострибати, поверещати, потупотіти ногами. Бажано, щоб дратівливі родичі, які не витримують галасу й шуму, могли сховатися подалі від цього місця. Організуйте для дітей активні ігри - піжмурки, квач, «Море хвилюється» тощо. Робіть разом ранкову зарядку.

Уникайте гіподинамії. На відміну від дітей, дорослі не відчувають потреби у фізичній активності. Однак це означає, що потрібно постійно сидіти на місці. Гіподинамія, тобто малорухливий спосіб життя, спричиняє порушення сну, травлення і гіпоксію мозку та організму загалом. Принаймні пів години на день приділяйте фізичним вправам. Нині в Інтернеті можна знайти онлайн-уроки спортивних занять на будь-який смак: від йоги і аеробіки до танців та дзюдо. Не забувайте перед вправами провітрювати приміщення. Якщо діти долучаються до ваших занять - це добре. Адже що більше енергій вони витратять, то легше буде дорослим.

Будьте турботливішими до найближчого оточення, а передусім до себе. Подбайте про своє самопочуття - ніжтеся у ванні, висипайтеся, займайтеся тим, що вам до вподоби, балуйте себе приємними дрібницями. Якщо обираєте: заборонити щось дитині або дозволити - ліпше дозвольте. Не встрявайте у дрібні сварки. Слухайте тиху музику, дивіться добрі, оптимістичні фільми. У спокійних і впевнених батьків - спокійні та впевнені діти.

Телевізор — прилад, що є в кожному будинку без винятку, причому в деяких сім'ях — у кожній кімнаті, навіть на кухні. Комп'ютер? Можливо, поки є і не у всіх, але щороку кількість комп'ютерів, планшетів і мобільних телефонів, що підтримують Інтернет, зростає в геометричній прогресії. Скажемо чесно, телевізор — це все-таки при­лад для дорослих. І не тому, що дітям забороняють його дивитися, а тому, що діти віддають перевагу комп’ютеру. Комп'ютер — це і довідник, і енциклопедія, і клуб за інтересами, і кінотеатр, і модний магазин. Спочатку батьки праг­нуть залучити дітей до комп'ютера. Однак незабаром перед ними постає питання: а як зробити так, щоб дитина про­водила за комп'ютером менше часу? Статистика та психологи говорять нам про те, що приблизно тридцять відсотків звернень батьків до дитячих психологів пов'язані саме з комп'ютерною залежністю. Поміркуймо, як же зробити так, щоб ці потрібні прилади приносили дітям не шкоду, а користь?

«Якщо телевізор працює для фону, то він не впливає на дитину?»— запитують батьки.

Навпаки. Впливає, і дуже сильно. Причому такий опосередкований вплив іноді буває значно більшим, ніж за звичайного перегляду телевізора. Як це відбувається? Наприклад, малюк просто обідає і при цьому в кухні або навіть десь у кімнаті працює телевізор, з якого лунають новини. Велика кількість негативної інформації, способи її подавання не можуть не відбитися на дитині. Перегляньте будь-який випуск новин. Зазвичай у ньому переважає негативна інформація, містяться сцени насильства. Навіть якщо дитина не дивиться на екран, вона чує звук, розуміє зміст тексту. Іноді діти в дитячому садку переказують одне одному зміст чергової серії маминого серіалу, а батьки навіть не здогадуються про те, що їхня дитина вміє так запам'ятовувати.

«Діти не сприймають рекламу, вони ще зовсім маленькі,» — розмірковують батьки. Але! Психологи, які досліджували вплив реклами на свідомість дітей-дошкільнят, виявили, що діти дуже легко піддаються впливу реклами. Відбувається так через те, що в малюків переважає наочно-образне мислення і всі картин­ки з рекламного ролика надовго зберігаються в їх пам'яті. Крім того, усі пісеньки і слогани діти відтворюють дослівно. Потім, по­бачивши в магазині товар з рекламного ролика, малюки лег­ко розпізнають його на полиці супермаркету. Захистити ж ди­тину від впливу реклами практично неможливо, адже дорослі не сидять постійно поряд із малюком тоді, коли той переглядає телевізор. Ніхто не відключатиме звук і не вимикатиме телевізор на час рекламної паузи. Ось і виходить, що основними спожива­чами реклами стають діти.

«Дитина все одно нічого не розуміє, отже, шкоди жодної немає, якщо вона переглядатиме дорослі телепередачі та фільми,» — уважають батьки.

Саме дорослі телепередачі й фільми складають більшість часу трансляції кожного телеканалу. Діти мимоволі стають глядача­ми разом з мамами і татами, дідусями і бабусями. Дорослі телепередачі не принесуть користі дитині, яка ще навіть не досягла шкільного віку. Неправильно вважати, що навіть дошкільник нічого не розуміє. Він осягає загальний зміст, реагує на окремі фрази і сцени, на музику, особливо гострі момен­ти. У результаті ми маємо порушення сну, страхи, агресію і не мо­жемо зрозуміти, звідки все це взялося.

«Що поганого в телесеріалах?—дивуються батьки. — Це ж абсолютно нешкідливо!»

Про ці жанрі потрібно сказати окремо. Діти, які змалечку буквально «живуть» у серіалах, зазвичай потрапляють у подібну залежність завдяки батькам або бабусям. Серіали також різняться. Це можуть бути мелодрами, а можуть бути і досить жорсткі детективи або фільми жахів. Практично жоден серіал не призначений для дитячого перегляду. Про­блеми в телесеріалах показані дорослі: нерозділене кохан­ня, ревнощі, розлучення, зламані долі, сімейні конфлікти. Без них серіалів просто не існує. Тому варто захистити дити­ну від перегляду такого відео. Дитяча свідомість поки не го­това до його сприйняття.

«Моя дитина переглядає тільки дитячі канали, на яких не може бути нічого поганого!» — запевняють мами і татусі.

Хто сказав, що всі дитячі телеканали транслюють пере­дачі та фільми відмінної якості? Достатньо лише сісти не­надовго перед телевізором, і ви переконаєтеся, що саме телепродукції гарної якості для дітей випускається вкрай мало. Погано дубльовані й так само погано промальова­ні мультфільми, сюжет яких утрачається вже на третьому кадрі, дивні передачі, що вочевидь не містять жодної ви­ховної ідеї. Є й винятки, але діти ще не вміють прочитати програму телепередач і знайти потрібний канал.

Вчимо рахувати

«Раз, два, три, чотири, сім, десять, вісімнадцять...» — при­близно так рахують маленькі дітки. Нам, дорослим, нелегко зазвичай зрозуміти їхню ариф­метику. Малеча ж ніяк не вто­ропає, чому після десяти йде одинадцять, а після двадцяти — двадцять один. Крім того, як свідчать дослідження швейцар­ського психолога Жана Піаже, дітки не можуть збагнути, що, наприклад, кількість води у вузькій високій склянці і низь­кій широкій буде однаковою, навіть якщо їм це продемон­струвати, переливши воду. У дитини ще не сформувалося розуміння поняття «кількість».

З ЧОГО ПОЧИНАТИ?

Найперше навчіть рахувати до 5. Оскільки пам'ять діток дуже ви­біркова, вони засвоюють те, що їх зацікавило. Саме це необхідно зробити батькам. Крім того, вчи­ти цифри можна завжди і всюди. Тому, гуляючи у парку, рахуйте пташок, дерева, машини тощо. Одягаючи маля, звертайте його увагу на те, що штанці він одягає одні, а шкарпеток дві.

Помічниками у вивченні рахунку до 3 стануть книжки, де акцент зроблено на кількості головних героїв: три ведмеді, троє поросят. Нехай маля порахує їх на малюнку.

Діткам дуже подобаються циф­ри на магнітах, які можна повіси­ти на холодильник. Постарайте­ся, аби вони постійно були перед очима у малюка, так непомітно і вивчить їх. Головне, аби розумів, а не просто запам'ятав послідов­ність цифр.

Коли ваш маленький вундеркінд навчиться рахувати до 10, мож­на починати вивчення рахунку до 100. Проте не вимагайте від нього забагато. Краще рухатися поетапно, збільшуючи знання на десяток щодня. Перш ніж пере­ходити до наступного, повторіть вивчений учора.

Якщо ж без ускладнень може порахувати до 100, час вивчати зворотний відлік. Покажіть йому це на прикладі, скажімо, спуска­ючись у ліфті.

ЯК НЕ ВАРТО ВЧИТИ?

Додавати та віднімати по оди­ниці. Наприклад, щоб до 2 дода­ти 3, спочатку до 2 треба додати 1, вийде 3. Ще раз додати 1, буде 4. А коли до 4 додати 1 — вийде 5. Цей спосіб формує звичку ра­хувати повільно і не стимулює ро­зумовий розвиток.

Не використовуйте і спосіб «за лінійкою»: щоб до 2 додати 3, слід узяти лінійку, знайти на ній цифру 2, відрахувати вправо 3 рази по сантиметру і прочитати на лінійці результат: 5. Так маля не навчиться ані думати, ані запам'ятовувати.

Уникайте прикладів, де є фра­зи на кшталт «спробуй відгадати, скільки вийде» або «визнач, не ра­хуючи». Математика — точна нау­ка, тут не вигадують, а рахують.

ЯК ПЕРЕВІРИТИ?

Покладіть перед дитиною 2 яб­лука і 5 горошин. Запитайте, чо­го більше?

Попросіть принести стільки іграшок, скільки у неї в руці цукерок (самі не перераховуйте ні те, ні ін­ше). Нехай роздасть кожній іграш­ці по цукерці.

Візьміть, скажімо, кубики. Викладіть їх перед дитиною. Потім розставте так, аби вони займали більшу площу. Запитайте, чи більше кубиків стало?

ГРАЄМОСЬ ВДОМА

Ви навіть не уявляєте, скільки всіляких скарбів є у вашій квартирі. І всі вони допомагають розвивати дрібну моторику дитячих рук, тактильну чутливість, пам'ять, мовлення, мислен­ня. Не обов'язково купувати багато іграшок у магазині. Проявіть фантазію — і прості, доступні предме­ти перетворяться на чудові тренажери для розвитку ваших дітей.

Сірникові коробки

Сірникові коробки (чим більше, тим краще) можна використовувати в різних іграх. На чотирьох або ше­сти кришечках, так само як і на внутрішніх коробочках, намалюйте однакові геоме­тричні фігури: квадрат, коло, ромб, трикутник. Перемі­шайте кришки і коробки. Попросіть малюка знайти і закрити пари.

Де мій гудзичок?

Якщо сірникових коробок у вас багато, можна склеїти їх у декілька рядів, ніби шухляди в комоді. На­приклад, іграшкове цуценя при­несло із собою ґудзик (монету, фішку, скріпку тощо) і хоче покла­сти його в шухляду. Герой кладе іграшку в одну з коробок і роз­мовляє з дитиною, розповідаю­чи про себе. Потім запитує в ма­люка, у якій із шухляд його ґудзик. Нехай цуценя щоразу кладе ґуд­зичок в іншу коробку. Тривалість розмови теж нехай збільшується. Це завдання добре тренує зорову пам'ять і увагу дитини.

Намисто зі скріпок

Дайте дитині пакетик різнокольорових скріпок і покажіть, як з’єднати їх разом, щоб вийшло гарне намисто або браслет.

Великі «хрестики-нулики»

У цю гру можна грати не лише на папері... А де? На столі, якщо у вас церата в клітинку. На підлозі, якщо там укладена квадратиками плитка. Хрестики і нулики можна не малювати, а домовитися з малюком, що грати ви буде­те каштанами і камінчиками, ґудзиками і шишками. Якщо додати які-небудь нові деталі до будь-якої гри, що навіть набридла, то вона знову приверне увагу дітей.

Відбитки

Візьміть аркуш паперу і прикріпіть його скотчем до плоскої поверхні. Покладіть під аркуш дрібний плоский предмет — монету, ключ або брелок. Нехай малюк легенько проводить олівцем по паперу, щоб на аркуші з'явився відбиток схованого предмета.

Лабіринт

На підлозі за допомогою крейди або мотузки утворіть стежки, по яких ітимуть діти. Для малюків завдання буде найпрості­шим — пройти лабіринтом і не наступити на мотузку або лінію. Для старших дітей завдання можна ускладнити: поділити грав­ців на пари. Тому гравцеві, який проходити­ме лабіринт, зав'яжіть очі, а його напарник нехай дає чіткі команди, куди слід повернути і де зупинитись.

Стрибки по цифрах

На аркуші картону намалюйте великі цифри і розкладіть їх на підлозі на такій відстані, щоб дитина могла перестрибнути від од­нієї до іншої. А тепер попросіть дитину стрибнути, наприклад, на цифру 2, потім на цифру 7, потім на 1, потім на 4 тощо. Завдан­ня можуть бути будь-якими: стрибати по порядку, стрибати тіль­ки по парних числах, додати подумки 2 і 1 і стрибнути на цифру З тощо. До речі, в цю гру можна грати і на вулиці, тільки цифри тоді слід писати крейдою на асфальті.

Крупи, сіль, кава, макарони

Стануть у пригоді для «кухонної школи». Дріб­ну крупу (наприклад, манну) і сіль можна вико­ристати для пальчикового малювання. Для цього висипте крупу на піднос рівним шаром. Нама­люйте щось самі, покажіть дитині, як це цікаво. Проведіть пальчиком по крупі. Вийде яскрава контрастна лінія. Потім візьміть пальчик дитини. Нехай малюк сам намалює декілька хаотичних ліній. Коли дитина спробує сама, можна перехотіти до малювання візерунків. Спочатку малює мама, потім малюк. Малювати можна будь-що: тички, лінії, будиночки, кола, огорожі, хмари, спіралі, обличчя, букви або цифри. Велику крупу (гречку-ядрицю, горох, квасолю, кавові зерна) можна використати для викладання картин, так само як і з сірників, ґудзиків і ватних паличок. Вона стане в при­годі і для аплікацій. Цікаво пересипати крупу в прозорий посуд, щоб її було видно. Веселого вам настрою!

БЕЗПЕЧНА КУХНЯ ДЛЯ ДИТИНИ: 5 ПОРАД

Мій дім – моя фортеця. Всі знають цей відомий вислів. Проте, коли з’являється дитина, будинок перетворюється на справжнісіньку небезпеку.

Діти лиш починають пізнавати світ. їм цікаво абсолютно все: від крихт, що завалялись на підлозі, до справжнього дива - побутової техніки. Тому, як тільки у вашому домі з’явилось поповнення, варто потурбуватись про безпеку в першу чергу для вашого малюка.

Найнебезпечнішим місцем для дитини можна вважати кухню. Саме тут зібрано безліч гострих, скляних, гарячих та просто небезпечних предметів. Тому й засоби безпеки варто впроваджувати в першу чергу на кухні.

Плитка та духовка

Відомо, що плитка та духовка є одними з перших речей, якими цікавляться діти, коли потрапляють на кухню. Вони становлять велику загрозу, оскільки малюк може попектись чи перекинути на себе гарячий посуд.

Щоб запобігти цьому, купіть у магазині спеціальний захисний екран.

Крім того, варто купувати духовку із жарознижуючим екраном та спеціальним замком на дверцятах духовки. Ручки конфорок можна зафіксувати спеціальними глушниками, захисними ковпачками.

Електропристрої

Без пароварки, тостера, мікрохвильовки зараз важко уявити сучасну кухню, але вони теж несуть небезпеку для малюка. Тому такі електроприлади слід тримати подалі або настільки високо, щоб дитина не змогла дістати їх чи скинути ці важкі предмети на підлогу.

Всі пристрої слід вимикати з розеток, оскільки вони можуть вдарити струмом при неправильному поводженні.

Меблі та ящички

Все, що ви намагались сховати, дитина вмить знайде в ящичках ваших кухонних меблів. Ну, або щось на заміну схованим речам. Тому при створенні безпечної кухні слід подбати про спеціальні защіпки для дверцят, шухляд та холодильника. Ящики не мають вивалюватись з усім вмістом на підлогу.

А щоб малюку було цікавіше досліджувати нові території, нижні шухляди можна обладнати спеціально для нього. Наповніть їх різнокольоровими місткостями та іграшками. Проте не забудьте поставити блокування, щоб малюк не прищемив пальці.

Гострі та ріжучі предмети

Про них можна і не говорити, проте краще нагадати. Ножі, виделки, ножиці та інші гострі та ріжучі предмети ні в якому разі не можуть потрапити дитині в руки. Тому їх необхідно тримати там, де дитина не дістане.

Якщо ви ховаєте їх за спеціальними заглушками, майте на увазі, що діти дуже швидко вчаться їх відкривати. Особливо після того як побачать, як це роблять дорослі.

Інші предмети

Варто нагадати також про хімічні препарати, засоби для миття посуду та підлоги, скляний посуд, сірники, зубочистки, приправи... Все це має бути надійно заховане.

Не забудьте про магніти на холодильник. Навіть якщо вони висять високо, іноді вони падають, і дитина може проковтнути дрібні частини.

Смітник - одна з найбільших пристрастей дітей. Невідомо, чому їх так тягне в цей район. Проте, оскільки вони не знають, що таке бруд та сміття, то й не бачать у смітнику нічого небезпечного. А там може бути чимала кількість гострих, дрібних та отруйних предметів.

Без нагляду не залишайте пластикові пакети: і звичайні, і для сміття. Ігри з ними дуже небезпечні та можуть призвести до задушення.

Якщо у вас є домашні улюбленці, потурбуйтесь про те, щоб дитина не бавилась з їхніми мисками. По-перше, це не гігієнічно, а по-друге, дитина може захлинутись навіть краплею води чи їжі.

Безпека в побуті

1. Загальні вимоги
   1. Навчити дитину безпечних ігор. Не дозволяти проводити ігри, пов’язані зі схованками в шафах та інших предметах, що зачиняються, за занавісками та з пересуванням у темряві.
   2. Якщо дитина має окрему кімнату, то всі її речі мають знаходитись на висоті піднятої руки. Слід стежити, щоб у дитини не було потреби діставати щось зі стільця чи табуретки. Над ліжком не повинні висіти ніякі предмети.
   3. Лампи в електроприладах повинні бути повністю закриті плафонами.
   4. Гострі, ріжучі, колючі і крихкі предмети повинні знаходитись у недоступному для дітей місці.
   5. Особливу увагу потрібно звернути на зберігання ліків. Вони повинні зберігатися в зачиненій шафі.
   6. Іграшки не повинні бути небезпечними для дитини (лазерні іграшки, кулькові та водяні пістолети). Якщо іграшка розбирається, то її складові частини за розмірами повинні бути такими, що не вміщаються в рот, ніс, вухо. Перевірте іграшки щодо можливості розбивання (осколки можуть поранити дитину).
   7. У спільних іграх з дітьми не використовуйте петарди.
   8. Столові прибори для дитини повинні бути такими, що не б’ються.
   9. Обідній стіл та стілець повинні бути дібрані відповідно до росту дитини.
   10. Над обіднім столом не повинні висіти полиці або окремі предмети кухонного обладнання.
   11. Усі спеції, як сипкі, так і рідкі, повинні зберігатись у недоступному для дитини місці.
   12. Якщо виникла потреба користуватися виделкою і ножем, то їжу дитині повинні порізати дорослі.
   13. Краї чашок та склянок не повинні мати тріщин і щербинок.
   14. На плиті ручки сковорідок і носик чайника потрібно повернути до стіни.
   15. Гарячу їжу необхідно розливати лише на столі, а не переносити тарілки з нею від плити до столу.
   16. У присутності дитини бажано користуватися конфорками другого ряду.
   17. Якщо дитина не дістає до крана з водою, то вона може користуватися змоченим рушником.
   18. Двері кухні з боку коридору повинні зариватися на гачок, розміщений у третій частині зверху.
2. Безпека у ванній кімнаті
   1. Для дитини слід мати дитячі миючі засоби. Миючі засоби, якими користуються дорослі, є шкідливими для дитини і повинні зберігатись в недоступному для неї місці.
   2. Підлогу потрібно покривати неслизьким килимком.
   3. Двері ванної кімнати повинні закриватись на гачок чи засув, розміщений у третій частині зверху.
   4. Не можна залишати дітей наодинці під час купання.
   5. Не можна залишати дітей на балконі.
   6. Не можна дозволяти дітям проводити рухливі ігри на балконі.
   7. На балконі потрібно закрити щілини, через які можуть випадати дитячі іграшки.
   8. У присутності дітей не можна нахилятися із балкона.
   9. Балкон повинен закриватись із кімнати на гачок чи засув, розміщений у третій частині зверху.
3. Попередження травматизму під час відпочинку
   1. Не залишайте дітей без нагляду.
   2. Перевірте обладнання дитячого майданчика, щоб упевнитися у відсутності чинників, які можуть стати причиною травмування. Особливо уважно обстежте пісок: у ньому можуть міститися скло та гострі металеві предмети.
   3. Огляньте територію навколо будинку і перевірте наявність відкритих підвалів, каналізаційних люків, ям, електрощитів, недобудованих об’єктів, стоянок автотранспорту тощо.

Відеоматеріали для дітей про безпеку

Ненав’язливо нагадувати дітям правила безпеки можна з допомогою відеоматеріалів. У добірці зібрано 9 відео, де у доступній для дітей формі розповідається про основні правила безпеки.

Літачки: рятувальний загін

Друга частина мультфільму про літачка Пилюка. В ній він дізнається, що його двигун настільки пошкоджений, що про участь у перегонах, в яких він брав участь в першій частині мультфільму, тепер можна забути. Тепер Пилюкові  потрібно переглянути свої плани і знайти інше заняття. Тож він знайомиться з відважними пожежниками – рятувальниками, яких очолює ветеран авіації, вертоліт Рейнджер. Разом з цією безстрашної командою Пилюк б’ється з найсильнішою лісовою пожежею і дізнається, що значить бути справжнім героєм.

Правила безпеки – правила життя

Навчально-пізнавальний фільм для дітей, створений Громадським дитячим інтернет-телебаченням і радіо Веселка TV на замовлення Головного управління ДСНС України у м. Києві та Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Київської міської державної адміністрації. У фільмі розповідається про історію виникнення та становлення пожежної охорони міста, цікаві факти з діяльності пожежно-рятувальної служби та правила поведінки та безпеки дітей при виявленні вибухових пристроїв і мало знайомих предметів.

Уроки тітоньки Сови

Серія мультфільмів розрахована на дітей 2-7 років. Головні персонажі: тітонька Сова, хлопчик, котик. На прикладі простих життєвих ситуацій показано основні правила безпечної  поведінки.

З чого починається безпека

Короткий ролик про те, що може означати безпека, яких сфер життя вона торкається. Фільм був підготовлений та відзнятий Організацією з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ). Буде цікавий як дітям середнього та старшого шкільного віку, так і дорослим.

Мінна безпека

Мультфільм про захоплюючі історії з життя хлопчика Сашка та його кота Шкоди, які завдяки знанням правил мінної безпеки уникають всіх пасток підступних мін.

Фіксики: Вонегасник

В лабораторії Чудакова йде фікси-урок:  Дідусь пояснює, як користуватися вогнегасником. Жартівник Фаєр весь час кричить «Пожежа!». Але коли його виставляють з уроку, він виявляє справжню пожежу…

Корисні підказки

Серія мультфільмів «Корисні підказки» від телеканалу ПЛЮСПЛЮС у доступній формі розкаже дітям про правила безпеки в різних життєвих ситуаціях: як поводитися, якщо сам удома; правила безпечного поводження з електрикою і електроприборами, правила пожежної безпеки, безпечну поведінку у дворі, важливість дорожніх знаків та інші. Для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

Знайти відеоматеріали можна за посиланням: https://ns-plus.com.ua/2019/08/21/9-video-dlya-ditej-pro-bezpeku-2/?fbclid=IwAR28XFB-gqoj5-Ah11wHniXxZxpbIB8xCryWUEHQkyWlq_t5QBc9obWpLJ4