Дитина повинна пристосуватись до нових умов, тобто адаптуватись. Термін «адаптація» означає пристосування і, щоб уникнути стресових ситуацій в період адаптації дитини до дитячого садочку, необхідно грамотно підійти до цієї проблеми. Спільна задача вихователів і батьків – допомогти дитині по можливості безболісно ввійти в життя дитячого садочка. Для цього батькам потрібно:

По-перше, пояснити дитині, що таке дитячий садочок і навіщо туди ходять діти. Головне, намагатися простими словами створити позитивний образ садочку (наприклад, «у дитячий садочок приходять такі ж діти, як і ти, вони там разом граються, вчаться, їдять», «там багато іграшок і добрі вихователі, які піклуються про дітей» тощо).

По-друге, познайомити дитину з обраним дитячим садочком під час прогулянки. Можна під час прогулянок ненадовго заходити з дитиною на територію садочку, у групи, щоб дитина поступово звикала.

По-третє, завчасно ознайомтесь із розпорядком дня у садочку і поступово вводьте цей режим дня вдома, а також навчайте тому, що знадобиться в дитячому садку (вміння самостійно одягатися, умиватися, їсти).

По-четверте, якщо вдається, то віддавайте дитину в ту групу, в якій вона вже знає кількох дітей (дітей ваших друзів або знайомих, сусідів, з якими ваша дитина вже спілкується). Але важливо й вчити дитину, як знайомитися з новими дітьми і як потрібно поводитися з друзями. Адаптація дитини буде залежати й від того, наскільки легко вона зможе встановлювати стосунки в колективі. Ви самі можете допомогти дитині встановити контакти з іншими дітьми, познайомивши малюка з ними та їхніми батьками, запрошуйте нових друзів вашої дитини на вихідні до вас додому.

По-п’яте, заздалегідь познайомте дитину з вихователем групи, до якої ходитиме ваш малюк. Повідомте лікаря і вихователів про особливості стану його здоров’я та характеру. Поясніть дитині, до кого вона може завжди звернутися за допомогою, якщо їй вона буде потрібна.

По-шосте, перед тим, як відвести дитину в дитячий садочок, можна провести комплекс заходів щодо загартовування дитини, а також потрібно пройти медичний огляд, щоб переконатися, що дитина здорова. У перші два-три тижні залишайте дитину лише на кілька годин в дитячому садочку, поступово збільшуючи цей час. Якщо у вас є така можливість, перші кілька днів ви можете разом з дитиною ходити в дитячий садочок (залишайтеся там на 2-3 години).

Важливо! У присутності дитини ніколи не показуйте, що ви нервуєте і переживаєте з приводу того, що вона йде в дитячий садочок. Не дозволяйте собі також критики на адресу дитячого садка в присутності дитини, оскільки все це буде відразу негативно сприйнято нею, що викличе страх, невпевненість і небажання йти в це місце.
Період адаптації в середньому займає півроку, саме тому батькам слід запастися терпінням і з розумінням ставиться до примх дитини в перші місяці відвідування дитячого садочку.

І ще декілька порад батькам дошкільника.

 Ніколи не обговорюйте у присутності дитини вихователів, що може призвести до втрати авторитету педагога в очах дитини. Майте на увазі: все, що Ви говорите або робите вдома при дитині, стає надбанням громадськості. Адже діти люблять ділитися з вихователем і одногрупниками всім, що дізналися і побачили нового. Нерідко вихователь розповідає, як діти повідомляють їй про те, що не будуть її слухати, тому що мама казала, що вихователь щось неправильно
зробила або сказала.
Щовечора цікавтеся у дитини про те, як пройшов день, що сталося нового і цікавого. Обговорюйте з нею останні події у садочку, розпитуйте про друзів, про ігри, в які вони гралися.

Якщо період адаптації у вашої дитини затягнувся на дуже тривалий час, зверніться до психолога дитячого садка. Психолог проведе з вашою дитиною корекційну роботу (тренінг, який складається з цікавих ігор), спрямовану на прискорення періоду адаптації до умов дитячого садка.

Що може бути причиною психологічного дискомфорту в дитини в період відвідування дошкільного закладу?
До речі кажучи, небажання дитини йти в дитячий сад, страх перед ним у перші дні, і навіть тижні, після початку відвідування цілком зрозумілі і природні. Більше того – вони свідчать про те, що психологічний розвиток дитини протікає абсолютно нормально. Існує кілька основних факторів, що доставляють дитині найбільший психологічний дискомфорт:
• Навколишня обстановка
Як всім відомо, найголовнішою умовою для психологічного комфорту і впевненості дитині життєво необхідна стабільність. Однак навколишнє оточення в дитячому саду радикально відрізняється від домашньої обстановки. Причому найчастіше дитину з душевної рівноваги можуть виводити такі дрібниці, на які доросла людина навіть і уваги ніякого не звернув би – колір фіранок, постільної білизни, освітлення та інше.
• Режим дня
Існує одна побита істина – перед тим, як віддати дитину в дитячий сад, обов'язково поступово переводите його на той режим дня, який буде в садку. Проте практично завжди батьки ігнорують цей дуже розумну пораду. І в результаті дитина, яка звикла спати до 10 – 11:00 ранку, неминуче буде протестувати проти того, що його в 7 ранку насильно витягають з теплого ліжка і практично волоком тягнуть в дитячий сад. Та ще й улюблена матуся піде. Ну як тут гірко не розплакатися?
Для того щоб уникнути зайвого дратівної фактора для психіки дитини, необхідно заздалегідь дізнатися розпорядок дня у тому дитячому саду, який буде відвідувати дитина. І починати, як мінімум за місяць до передбачуваної дати першого відвідування дитячого саду починати привчати дитину до нього. Цим самим батьки в дуже великій мірі полегшать життя і собі, і своєму малюкові.
• Приниження Его дитини
Ще один фактор, проти якого дуже сильно протестують дуже багато дітей – це колектив. І в цьому немає нічого дивного – кілька років весь світ крутився навколо дитини, її почуттів, бажань і потреб. А тепер дитина оточений великою кількістю дітей, і він більше не є центром уваги, так як вихователь при всьому своєму величезному бажанні просто фізично не може віддавати всю свою увагу кожній дитині окремо.
Як правило, особливо сильним травмуючим фактором це є для тих дітей, які в сім'ї одні, або молодші. Адже чого гріха таїти – молодші дітки завжди бувають трохи більше розпещеними, навіть в тому випадку, якщо батьки з усіх сил намагаються ні в якому разі не розділяти дітей. Для того щоб знизити ступінь тяжкості даного травмуючого фактора, психологи радять якомога частіше оточувати малюка дітьми – на дитячих майданчиках, дитячих святах.
• Незнайомі люди
Досить велика кількість незнайомих людей, які починають оточувати дитини, який пішов у дитячий садок. Вихователі, няні, музичні та фізкультурні працівники – дитині вкрай важко звикнути до них. Дитина починає відчувати серйозний психологічний стрес, який і виявляється криками і плачем.
Для того щоб уникнути цього, необхідно своєчасно потурбуватися питанням соціалізації малюка. Не варто тримати дитину вдома, далеко від суспільства. Чим частіше дитина буде спілкуватися з дорослими людьми, тим безболісніше для нього пройде період адаптації в дитячому саду. Дитина може спілкуватися з далекими родичами, друзями мами і тата, в кінці – кінців, з бабусями на лавці біля під'їзду.
До речі кажучи, дуже багато дитячих психологів радять батькам знайти можливість, і заздалегідь познайомити дитину з вихователем в дитячому саду. Як правило, педагоги не бувають проти подібного і з задоволенням дозволяють приводити малюка трохи раніше, ніж він піде в дитячий садок.
Крім того, у жодному разі не можна ігнорувати під час адаптаційного періоду і так рекомендований і психологами, і педагогами спільне перебування в групі мами і дитини. Воно в значній мірі полегшує перебіг адаптаційного періоду. І це не дивно: з одного боку, дитина постійно перебуває з мамою, а з іншого боку – він має можливість знайомитися з колективом, навколишнім оточенням. І ті батьки, які відразу ж приводять дитину на весь день, стикаються з набагато більшою кількістю проблем, ніж ті, хто був у цей непростий для дитини час адаптації до дитячого садка поруч з ним.
• Відсутність поруч мами
Для будь-якої дитини мама – це навіть не центр всесвіту, це весь всесвіт. А в садочку дитина змушена розлучатися зі своєю гаряче улюбленої матусею. І це не дивно – адже раніше – то ви були разом нерозлучно практично весь час. Найчастіше цей стресовий фактор є одним з найбільш важких в період адаптації дитини.
Не варто злитися на плач дитини, яка відчайдушно хватає вас за одяг – вона дійсно щиро вірить в те, що мама може піти і не повернутися за ним. І той факт, що і вчора, і позавчора ви поверталися за ним, і сьогодні теж повернетеся, і будь-які інші розумні доводи не в силах вгамувати панічний страх дитини. Для того щоб полегшити моральний стан дитини, необхідно заздалегідь привчати дитину до того, що мама іноді йде. Але завжди повертається назад. З самого раннього залишайте малюка хоча б на короткий проміжок часу – з татом, бабусею, подругою. І під час адаптаційного періоду в дитячому саду дитині буде набагато легше.
До речі кажучи, дитячі психологи дають батькам ще одну дуже корисну пораду. Найчастіше буває так, що вихователь відволікає дитину розмовами, або іграшками. І коли увага малюка переключиться з мами на щось інше, дає їй знак, щоб вона непомітно йшла. Однак цього робити ні в якому разі не можна. Подумайте самі – адже дитина дуже швидко знову згадає про вас. І які почуття зазнає дитина, виявивши, що мами немає поруч? Розчарування, образа, а в гіршому випадку гірке почуття того, що його зрадили. І що найстрашніше – дитина з дуже високою часткою ймовірності перестане вам довіряти. І вже повірте – це призведе до виникнення величезної кількості проблем, причому на все життя. Адже не дарма психологи стверджують, що абсолютно всі психологічні проблеми людей беруть своє коріння саме з дитинства.
• Невідомість
Ще однією причиною того, чому дитина не хоче йти в дитячий сад, є банальний страх перед невідомістю. Дитина просто – напросто боїться того, чого вона не знає. Найчастіше батьки, чуючи про це від психологів, дивуються і заперечують – але ж дитина ходить у дитячий садок вже тиждень – два! Однак пам'ятайте, що для дитини вкрай важлива стабільність? А відчуття стабільності у будь-якої людини, а не тільки у дитини, виробляється приблизно через місяць після радикальних змін у житті. Так невже ж в цьому випадку не можна нічого вдіяти? Звичайно ж, можна. Батьки повинні заздалегідь, напередодні, дізнаватися у вихователя про те, що очікується на наступний день – які заняття, які ігри, меню. І обов'язково дуже докладно розповідайте дитині про все ввечері, перед сном. А по дорозі в садок ще раз розкажіть про це. Через кілька днів, коли дитина переконається в тому, що він заздалегідь точно обізнаний про те, чого йому очікувати, він перестане боятися невідомості в дитячому саду.

Булінг (bullying, від анг. bully – хуліган, забіяка) (цькування) - це  діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Які ознаки булінгу?

Типовими ознаками булінгу є:

• систематичність (повторюваність) діяння;
• наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі;
• наслідки у вигляді психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Які  є види булінгу ?

Людину, яку вибрали жертвою, намагаються принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Найпоширенішими видами булінґу є:

• фізичний (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, нанесення тілесних пошкоджень);
• психологічний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж);
• економічний (крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей);
• сексуальний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти);

• кібербулінг (приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв).

Як відрізнити звичайний конфлікт від булінгу?

Варто пам’ятати, що не кожен конфлікт є булінгом. Цькування - це тривалі, повторювані дії, а одинична сутичка між учасниками таким не може вважатися. Наприклад, якщо друзі посварилися та побилися чи діти разом весело штовхалися, але одна із них впала і забилася -  це не вважається булінгом. Проте, якщо однолітки на чолі з булером регулярно насміхалися, принижували або ховали та кидали речі дитини, штовхали, не вперше нецензурно обзивали та били, викладали в соцмережі непристойні чи відфотошоплені знімки дитини – потрібно негайно діяти!

Що робити, якщо ваша дитина стала жертвою булінгу?

• Зберігайте спокій, будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину.

• Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові її вислухати і допомогти.
• Запитайте, яка саме допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації.
• Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, вчителі, керівництво школи, старші учні, батьки інших дітей, охорона, поліція).
• Повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагайте належного її урегулювання.
• Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може потребувати певного часу.

У разі, якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні школи не вдається – повідомте поліцію!

Що робити, якщо ви стали свідком булінгу?

• Втрутитися і припинити цькування – булінг не слід ігнорувати.
• Зайняти нейтральну позицію в суперечці – обидві сторони конфлікту потребують допомоги.
• Пояснити, які саме дії вважаєте булінгом і чому їх варто припинити.
• Уникати в спілкуванні слів «жертва» та «агресор», аби запобігти тавруванню і розподілу ролей.
• Повідомити керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагати вжити заходів щодо припинення цькування.

 Ситуації з фізичним насильством потребують негайного втручання!

Що робити, якщо ваша дитина агресор?

• Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки.
• Уважно вислухайте дитину, з повагою поставтеся до її слів.
• Поясніть дитині, що її дії можуть бути визнані насильством, за вчинення якого настає відповідальність.
• Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку, але не погрожуйте обмеженнями і покараннями. Повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою.
• Зверніться до шкільного психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять – агресивна поведінка і прояви насильства можуть бути ознакою серйозних емоційних проблем.

Яка роль  відведена педагогічним працівникам у запобіганні та протидії булінгу?

Керівник закладу освіти зобов’язаний створити у закладі освіти безпечне освітнє середовище, вільне від насильства та булінгу. Крім того, керівник:

• розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;
• розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) та видає рішення про проведення розслідування;
• вживає відповідних заходів реагування;
• забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг учням, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);
• повідомляє органам Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.

Також Закон зобов’язує педагогічних працівників негайно повідомляти керівників закладів освіти про виявлені факти булінгу (цькування) серед школярів.

Яка відповідальність за вчинення булінгу?

До прийняття змін до законів щодо протидії булінгу (цькуванню) відповідальності за його вчинення в Україні не існувало. З прийняттям нового закону було запроваджено адміністративну відповідальність. Відтепер вчинення булінгу (цькування) стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу карається штрафом від 850 до 1700 грн або громадськими роботами від 20 до 40 годин.

Такі діяння, вчинені повторно протягом року після або групою осіб караються штрафом у розмірі від 1700 до 3400 грн або громадськими роботами на строк від 40 до 60 годин.

У разі вчинення булінгу (цькування) неповнолітніми до 16 років, відповідатимуть його батьки або особи, що їх заміняють. До них застосовуватимуть покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

Окремо передбачена відповідальність за приховування фактів булінгу (цькування). Якщо керівник закладу освіти не повідомить органи Національної поліції України про відомі йому випадки цькування серед учнів, до нього буде застосоване покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або виправних робіт до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.

Куди звертатися за більш детальною консультацією та роз’ясненнями?

Якщо у вас залишились питання з данного приводу, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій Україні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.

ВАЖЛИВО: діти мають право безоплатно отримати послуги адвоката (складання заяв, представництво в суді).

Якщо дитині необхідна психологічна допомога – зверніться на Національну дитячу «гарячу лінію» для дітей та батьків з питань захисту прав дітей за номером 116-111 .

             -  Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);

             -  Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;

             -  Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335;

             -  Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20;

             -  Уповноважений Президента України з прав дитини 044 255 76 76;

             -  Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103;

             -  Національна поліція України 102. 

    «Не гризи нігті!», «Вийми пальця з рота!» — такі зауваження дорослі зазвичай роблять дітям автоматично. Хтось вважає подібні прояви поганою звичкою, але не звертає на неї особливої уваги, гадаючи, що вона минеться сама собою. Хтось, навпаки, загострює увагу і намагається неодмінно відучити від цього дитину, діючи методами аж ніяк не педагогічними. А як же правильно реагувати на такі шкідливі звички? Яка їх причина, і чим вони загрожують?

— Гризти нігті, смоктати палець — це не просто звичка, а ознака легкого неврозоподібного стану. — Завжди потрібно знати, що за цим стоїть, що є причиною. Найчастіше на це страждають діти з підвищеною збуджуваністю, вразливі й емоційні, а також дітлахи, котрі відчувають великі шкільні навантаження, котрим важко сконцентрувати увагу. Такі, умовно кажучи, звички — неадекватна реакція на вплив зовнішнього середовища. Це результат глибоких внутрішніх переживань. У деяких дітей це реакція на сильні стрес-чинники (розлучення, втрата близької людини, алкоголізм когось із батьків). При цьому дитина не контролює себе, більше того, вона може навіть отримувати певне задоволення від самого процесу. Таким чином вона відволікається від зовнішнього світу. При нормалізації умов життя подібні реакції можуть зникнути або ж добре піддаються лікуванню.

   Деякі батьки займаються самолікуванням. Часто-густо — це випробуваний дідівський метод: палець до рота — ляпас по руках. Виробляється безумовний рефлекс. Такий метод може виявитися дієвим, але, по-перше, він супроводжується негативними емоціями, а по-друге, немає гарантії, що одна реакція не зміниться іншою і дитина не почне страждати, приміром, на тик. А це вже серйозніша проблема. В основі нервових тиків (часті моргання, «ворушіння» бровами, гримасування тощо) лежать застійні осередки збудження в головному мозку.

   Існує й інша категорія дітей, у яких схожі прояви виникають на тлі раннього органічного ураження головного мозку. Найчастіше це наслідки тяжкої вагітності або пологової травми. Тики (гіперкінези) можуть не виявлятися до 4—5 років, але певний стрес-чинник викликає виникнення тиків і їх стійке закріплення. Чим більше дитина намагається «приборкати» свої тики, тим вища ймовірність їх рецидивів, оскільки вони виникають через її внутрішню напругу. Не слід загострювати на цьому увагу, потрібно допомогти розвіяти її страхи, щоб у малюка з’явилася впевненість у собі, у тому, що його люблять таким, яким він є.

   Якщо дитина енергійно смокче великий палець після того, як їй виповнилося п’ять років, може виникнути небезпека неправильного прикусу. Крім того, коли малюк піде до школи, він стане мішенню для жартів і глузувань однокласників.

Ось один із прикладів, як без дитячих сліз і травмування психіки можна позбутися поганої звички.

   П’ятилітня Даша засинала лише з пальчиком у роті. Якщо їй забороняли це робити, вона довго вередувала і не могла заснути. Батьки намагалися боротися: мастили палець гірчицею і перцем, але марно. Бабуся знайшла інший вихід. Одного разу ввечері, знаючи про захоплення внучки ляльками, вона запропонувала зшити їм нові одежинки. Даша з радістю принесла всі найкращі клаптики матерії. Сукні для ляльок вийшли чудові, дівчинка була щаслива і погодилася поміряти дві «сукенки», зшиті спеціально для її пальчиків. Це були звичайні напальчечники із зав’язочками, з бавовняної тканини. Вона надівала їх, заплющувала очі і вирушала на бал, як Попелюшка з казки. Зовсім скоро Даша забула про свою звичку. Кожен із вас може придумати для малюка свою казку.

   Часто ми приходимо з роботи втомленими, засмиканими. Приносимо в дім негативні емоції, накопичені за весь день, і, не бажаючи того, вихлюпуємо їх на найближчих людей. Виникають конфлікти, свідками яких стають діти. Буває, чого гріха таїти, зриваємося й на них. Іноді ми не надаємо значення проханням малят, відмахуємося від їхніх проблем, вони здаються нам несуттєвими.

— Мамо, почитай книжку.

— Завтра почитаю, вже пізно.

— Тату, давай побудуємо фортецю.

— Я втомився, сам пограйся.

Знайомі діалоги. Чи не так?

• Розмовляючи з дитиною, наберіться терпіння, зберігайте спокійний тон.
• Не кваптеся карати її за забруднені речі. Їх можна випрати.
• Не сваріть за запис у щоденнику, а спершу вислухайте пояснення. Можливо, він зроблений незаслужено.

   А якщо побачите, що ваше чадо мрійливо гризе нігті чи смокче палець, не кваптеся бити по руках, а краще згадайте, як ви, переживаючи з приводу чергової невдачі або неприємної розмови, нервово тягнетеся по сигарету.

Хочемо ми чи не хочемо, але нам потрібні щоденні рутини – інакше наше життя перетвориться на хаос. Ми – дорослі – це розуміємо. А маленькі діти не люблять жити за розкладом. Вони кажуть, це нудно! І більшість дітей поставлять цьому твердженню «лайк».

А що про режим кажуть фахівці здоров’я та розвитку – лікарі, психологи, педагоги?

   З точки зору дитячих психологів, малюки почувають себе краще, коли мають щоденні рутини – регулярні, постійні, зрозумілі та передбачувані. Це дає їм відчуття комфорту, впевненості та здатності контролювати те, що відбувається навколо. До того ж, саме через регулярні обов’язкові справи дитина набуває таких важливих соціальних навичок, як впевненість, самостійність та самоконтроль.

   Лікарі б’ють на сполох через поширення дитячого та юнацького ожиріння та пов’язаних із надлишком ваги проблем зі здоров’ям. Вони наполягають, що батьки повинні з раннього дитинства підтримувати рутини, що формують здорові звички.       Так-так, саме рішення батьків, як проводити вільний час із дітьми, що їсти та пити і у якій кількості, мають найбільший вплив на майбутній рівень фізичної активності та харчові звички у молодої людини.

Ми розуміємо, що встановити ефективні та розумні рутини – неабияке завдання для батьків. Це вічний пошук балансу:

• між хаосом та безладом з негативними наслідками, які вони спричиняють на життя, і
• жорсткими правилами, які не дають дитині відчувати свободу, робити вибір та приймати самостійні рішення щодо організації свого життя.

   Поради  мамам і татам уникати крайнощів. Визначте важливі справи, але дайте дитині можливість робити власні маленькі вибори. Складіть разом розклад дня з усіма справами: школою, секціями, прогулянками. Обов’язково заплануйте час на спілкування, на приємні для дитини заняття. Плануйте на місяць, тиждень та день. Не забувайте про свята та дні народження рідних та друзів.

   Так з часом ви навчите дитину керувати власним часом, планувати на все життя вперед, а це дуже цінна навичка!

Приклади щоденних рутин:

1. ранкові гігієнічні процедури та збори до школи або садочка,
2. їжа,
3. денний та нічний сон,
4. допомога у хатніх справах, прибирання у власній кімнаті,
5. навчання та виконання домашніх завдань,
6. гра та прогулянки,
7. творчість,
8. час на сімейне спілкування,
9. час на гаджети.

Ранкові рутини на будні дні

   Вранці важливо спокійно приготуватись до подій дня. Тому:

• Подбайте про те, щоб необхідні для вранішніх зборів речі (одяг, шкільні речі) були напоготові.
• Під час ранкових рутин дитину батькам важливо підбадьорювати та бути позитивними! Вставайте раніше, щоб не поспішати, будьте лагідні та спокійні!
• Обов’язково придумайте ритуал прощання – обійми, випроводжання до дверей, махання рукою – це дає дитині позитивне відчуття початку денних справ.

Ввечері

   Для родини важливо збиратись разом за сімейним столом. Не вмикайте телевізор, краще поділіться враженнями дня. Обов’язково заохочуйте дітей брати участь у розмові, уникайте критичних коментарів, щоб діти звикли вільно висловлювати свої думки.

• Дітям важливо лягати спати в один і той самий час і спати свою вікову норму. Вечірні ритуали допомагають дітям заснути. Це можуть бути читання, розповідання історій, бесіди або пісні – біля 30 хвилин. Уникайте активних ігор та користування гаджетами перед сном.
• Якщо дитина довго засинає (крутиться у ліжечку, занадто збуджена) або прокидається вночі, то до ритуалу засинання можна додати сенсорні елементи: повільний масаж від мами, обтяжені іграшки та ковдри. Це допоможе малюку заспокоїтися та зробить сон більш спокійним та міцним.

На вихідних

   Дітям можна дозволити піти до ліжка трохи пізніше. Але час засинання не повинен відрізнятись від звичного більше, ніж на 1 годину – інакше можна порушити звичні фази сну і ускладнити пробудження. Вихідні –  це час, коли сім’я може відчути свою єдність. Робіть разом закупи, відвідуйте театри, концерти, зоопарк, ходіть на активні прогулянки або у гості до друзів та родичів.

Щоб перебування дитини у закладі було комфортним, виконуйте будь-ласка, наступні правила:

· 1. Запізнення - завжди стрес для дорослих і дітей. Будь ласка, приходьте вчасно! Проводжайте дитину до групи та передавайте особисто в руки педагогам.

· 2. Ідучи додому обов'язково повідомте про це вихователя. Якщо у вашої дитини поганий настрій, обговоріть її стан з педагогом.

· 3. При вході, будь ласка, чистіть взуття та зачиняйте за собою вхідні двері. Крім того, ми просимо Вас: допоможіть своїй дитині вранці роздягнутися, акуратно скласти речі в шафку.

· 4. Прослідкуйте, щоб дитина завжди була чистою, акуратно та по сезону одягненою. Прослідкуйте, щоб у дитини було чисте волосся, акуратна зачіска, чисті та коротко підстрижені нігті. Дайте дитині з собою носовичок.

· 5. У шафці дитини повинен бути завжди запасний одяг для групи. Восени та навесні просимо приносити запасний верхній одяг і взуття для прогулянок.

· 6. Щоб запобігти втраті або обміну речей, позначте білизну, одяг і взуття ваших дітей.

· 7. Прослідкуйте, щоб в кишенях дитини не було гострих, ріжучих предметів. Не давайте дитині з собою жувальну гумку, солодощі тощо.

· 8. О 9.00 починаються заняття. Тому переконливо просимо Вас: Якщо ви прийшли, коли заняття розпочалося, допоможіть дитині роздягтися і тихо приєднатися до дітей.

· 9. Не відволікайте педагога під час занять, всі проблеми ви зможете обговорити у зручний час - вранці до 8.00, в другій половині дня після 16.00; а також на індивідуальних консультаціях у спеціально призначений час

· 10. Пам'ятайте, іграшка дитини - іграшка для всіх. Вона може зламатися.

· 11.Харчування дітей батьки оплачують у триденний строк з дня отримання квитанції (не пізніше 20 числа поточного місяця на місяць вперед). Оплата є обов'язковою для усіх. (окрім дітей, які відносяться до пільгових категорій).

· 12. При виникненні у дитини симптомів отруєння (блювота, пронос) або симптомів ГРВІ (кашель, температура, нежить) звертатися на прийом до дільничного педіатра, в дитячий садочок дитина не приймається. Якщо ваша дитина занедужала, просимо до 9.00 повідомити вихователя Вашої групи.

· 13. Після хвороби дитина приймається в заклад дошкільної освіти при наявності медичної довідки.

· 14. Якщо ви не змогли вирішити будь - яке питання з педагогами, ви можете звернутися до директора, вихователя-методиста, психолога, медсестри.

   Надмірна «щедрість» –  «Моя дитина ні в чому не повинна відчувати нестачу!» – такий девіз і життєвий принцип багатьох батьків. Вони вважають, що якщо їх дитина щось захотіла, то вона повинна це отримати, незалежно від того, чи потрібно їй це насправді чи ні. Такі батьки завжди плутають поняття любити з поняттям купити. Замість того, щоб приділяти дитині увагу, дарувати їй своє спілкування, любов, давати тепло і ласку, вони купують іграшку таким чином відкуповуючись від дитини.

   Наступною,не менш великою помилкою є «надмірна тривожність» батьків. У деяких батьків будь-яка думка про дитину пронизана тривогою. «Вона може застудитися, у неї можуть бути глисти, може забитися, злякатися і т.д. ». І, що дивно, дитина, немов змирившись з неминучістю, застуджується, у неї виявляють глисти, і просто постійно лякається – темряви, лікарів, тварин, і т. Чи чув хтось про проблему «втомлених батьків». Такі батьки втомилися ще до того, як дитина у них з’явилася. Озброївшись колись ілюзіями щодо сімейного життя і виховання дитини і зіткнувшись, на їхню думку, з «суворими і важкими буднями», вони разом втрачають інтерес і до подружнього життя, і до виховання своєї дитини. Ключовими фразами таких батьків стають – “не бігай!», «Не лізь!», «Не роби те», «не роби це!», «Я тебе зараз покараю!». І, найулюбленіша фраза: «я від тебе втомилася (втомився)!». Пам’ятайте, найстрашнішим для дитини виявляється неуважність іншої людини, а особливо людини близької, рідної. І для того, щоб отримати цю увагу, дитина готова на все. Для неї є життєво необхідною, увага батьків! І все одно, якою вона буде, негативною, у вигляді якогось покарання, або позитивною. Просто поки дитина не знає, як ще привернути увагу мами чи тата на себе.

   Ще однією з багатьох помилок є девіз батьків: «Ти повинен бути кращим за всіх!» –   тому дитину вони прагнуть віддати в «найпрестижніший» дитячий садок а потім і  школу. Як це не парадоксально, є батьки з комплексами. Ці батьки, на перший погляд, багато чого досягли. Однак, якщо придивитися уважніше, то в їх поведінці можна побачити, сліди якогось свого нереалізованого бажання. Колись їх власна лінь, невмотивованість, відсутність потрібної підтримки, спільно з іншими причинами не дали цим бажанням реалізуватися. Зате вже своїм дітям вони точно спробують нав’язати свою мрію. І не біда, що ця мрія сформувалася в період їх вже дорослому житті і стала більше схожою на безплідну фантазію батьків-маніпуляторів.

    І що ж робимо ми, люблячі і щирі батьки? А ми, зустрівшись з поведінковими реакціями (серед яких різного роду залежності, небажання вчитися, прагнення до соціальної і антисоціальної поведінки, імпульсивність, прояви агресивності і т. д, я вже не кажу про проблеми зі здоров’ям), розуміємо що існує проблема.

Що ж робити?

1. Перш за все, визначте умови, які впливають на дитину найбільш несприятливий збудливий вплив. Намагайтеся зайвий раз не наражати дитину впливу таких умов.
2. Введіть у його діяльність різні ігри, під час яких він може вчитися стримуватися і регулювати свою діяльність. Це можуть бути як рухливі ігри, так і навчальні, наприклад такі, як "Говори - не говори" по команді, "Заборонений рух", "Їстівне - неїстівне". Заохочуйте його у всіх випадках і відразу, не відкладаючи на майбутнє, коли він намагався стриматись.
3. Намагайтеся давати дитині короткі, чіткі і конкретні інструкції.
4. Постарайтеся заздалегідь обговорити з дитиною правила поведінки в тій чи іншій ситуації.
5. Частіше надавайте дитині право вибору, при цьому він повинен пояснити, чим зумовлений його вибір. Необхідність пояснювати причину своїх вчинків допоможе дитині краще усвідомлювати їх, а значить, контролювати свою поведінку.
6. Скористайтеся вправами "Розвиток самоконтролю і саморегуляції ".

І, нарешті, найголовніша порада. Спілкуючись з імпульсивною дитиною, зберігайте спокій. Пам'ятайте, що дитині передається ваше збудження.

Вправи на розвиток самоконтролю та саморегуляції:

 Вправа «Дихай і думай красиво»

«Коли ти хвилюєшся, спробуй краси­во і спокійно дихати. Закрий очі, глибо­ко вдихни:

•  думкою скажи: «Я — лев» ~ видих­ни, вдихни;

• скажи: «Я — птах» — видихни, вдихни;

• скажи: «Я — камінь»   —  видихни, вдихни;

• скажи: «Я — квітка»   —   видихни, вдихни;

•  скажи: «Я спокійний» — видихни. Ти дійсно заспокоїшся».

Вправа  «Опануй себе»

Дитині говорять: «Як тільки ти відчуєш, що затурбувався, хочеться когось стукну­ти, щось кинути, є дуже простий спосіб довести собі свою силу: обхопи долоня­ми лікті і сильно притисни руки до гру­дей — це поза витриманої людини».

Вправа «Скинь утому»

«Устань, розстав широко ноги, зігни їх трохи в колінах, зігни тіло і вільно опусти руки, розправ пальці, схили го­лову до грудей, відкрий рот. Злегка погойдайся в сторони, уперед, назад. А зараз різко трусни головою, руками, ногами, тілом. Ти стряхнув всю утому, ледь залишилося, повтори ще».

Вправа «Сонячний зайчик»

«Сонячний зайчик заглянув тобі в очі. Закрий їх. Він побіг далі по обличчю», ніжно погладь його долонями: на чолі, на носі, на ротику, на щічках, на підборідді,   гладь   обережно,   щоб   не злякати, голову, шию, животик, руки, ноги, він забрався за комір — погладь його і там. Він не бешкетник — він лю­бить і пестить тебе, а ти погладь його і подружися з ним».

Малюнкові завдання

 «Малюємо себе»

Дитині пропонується кольоровими олівцями намалювати себе зараз і себе в минулому. Обговорите з ним деталі малюнка, у чому вони розрізняються. Запитати дитину, що йому подобається і що не подобається в собі. Ця вправа спрямована на усвідомлен­ня себе як індивідуальності, усвідомлен­ня різних своїх сторін. Це корисно для визначення того, що змінилося в дитині у порівнянні з минулим і що ще хотіло­ся б змінити.

 «Смішний малюнок»

Прикріпіть лист паперу на двері, стіну. Гравці (батьки, дитина та інші члени родини) шикуються в одну лінію. Ведучий зав’язує першому очі, підво­дить його до «мольберта», дає в руки фломастер   і   говорить,   що  зараз   усі будуть малювати одну корову, слона, зайця, принцесу і т.д.

Усі по черзі підходять із зав’язаними очима і домальовують відсутні деталі.

Ну і смішна ж картина виходить!:)

 «Малюємо казку»

Приготуйте усе для малювання по мокрому листу. Запропонуйте дітям зобразити щось або когось із прослуха­ної казки кольором. Малюнок покаже, наскільки емоційно впливає казка на дитину. Темна гама буде свідчити про негативні переживання. Світла — про радісні і легкі.

Танцювально – рухові вправи та ігри

Вправа «Зобрази тварину, предмет, емоцію»

Діти під музику зображують:

•  тварин у різних емоційних станах;

• різні предмети, явища (наприклад, хма­ринку, дерево, праску, стілець тощо);

 • різні емоції.

В усіх випадках діти використовують не тільки міміку, але й жести, пластику, застосовують найрізноманітніші рухи.

Вправа «Хода і настрій»

Ведучий показує рух і просить зобра­зити настрій: «Покрапаємо, як дрібний дощик; а тепер з неба падають важкі, великі краплі. Політаємо, як горобець, а тепер — як чайка, як орел. Походимо, як стара бабуся; пострибаємо, як веселий клоун. Пройдемося, як маленька дитина, що учиться ходити. Обережно підкрадемося, як кішка до пташки. Пройдемося задумливо; а тепер — як розсіяна людина. Побіжимо назустріч мамі, підстрибнемо й обіймемо її»

Якщо у вашої дитини спостерігаються прояви агресії…що робити?

    Агресія наших дітей - це завжди крик про допомогу. Діти, як і всі інші люди, мають право на будь-яке людське почуття, у тому числі і на агресію. Чому виникає агресія в цьому віці і що з нею робити? По-перше, самостійні прагнення дитини не відповідають придбаному досвіду та навичкам. Дитина, намагаючись повторити те, що роблять дорослі, як правило стикається з тим, що в нього багато чого не виходить. Батькам важливо розуміти, що відбувається, і намагатися допомогти маляті в освоєнні невідомих дій. Це забирає багато часу, сил, але іншого способу навчити дитину жити немає.

Принципи спілкування з агресивними дітьми.

   Пам'ятайте, що заборона і підвищення голосу - самі неефективні способи подолання агресивності. Лише зрозумівши причини агресивної поведінки, і, знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність вашої дитини буде знята. Дайте дитині можливість свою агресію, перемістіть її на інші об'єкти. Дозвольте йому побити подушку або розірвати "портрет" його ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність в даний момент знизилася.

    Показати дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ньому спалахів гніву або погані висловлювання про своїх друзів або колег, будуючи плани "помсти".

    Нехай ваша дитина в кожний момент часу відчуває, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити чи пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна і важлива для вас.

    Нехай дитина залишається одна в кімнаті і висловить все, що накопичилося на адресу того, хто його дратує.

    Запропонуйте дитині, коли важко стриматися, бити ногами і руками спеціальну подушку, рвати газету, комкати папір, штовхати консервну банку або м'яч, бігати навколо будинку, писати всі слова, які хочеться висловити у гніві.

    Дати дитині пораду: в момент роздратування, перш ніж щось сказати або зробити, кілька разів глибоко вдихнути або порахувати до десяти.

    Можна послухати музику, голосно поспівати або покричати під неї.

    Можна попросити дитину намалювати почуття гніву, тоді агресія знайде вихід у творчості.

Поради батькам

   Батьки можуть навчитися керувати поведінкою своїх дітей з проявами агресії, для цього слід:

• Звернути особливу увагу на ігри дитини. В іграх діти здійснюють свої мрії, фантазії та страхи.
• Обговорювати з дитиною на кого вона хоче бути схожа, які якості характеру, її приваблюють, а які ні.
• Стежити за тим, який приклад ви подаєте дитині. Якщо дитина судить інших людей, нагороджує їх "ярликами", можливо вона повторює ваші дії.
• Бути готовим уважно вислуховувати дитину, якщо вона хоче розповісти вам свій сон. У сні діти часто бачать те, чого їм не вистачає в житті. Особливу увагу звертайте на повторювані сюжети сновидінь.
• Заохочувати дитину говорити про те, що її хвилює, що вона переживає, навчити дитину прямо говорити про свої почуття, про те, що їй подобається, а що ні.

                                                            Підготувала практичний психолог Олена БЕРВЕНО

                                                                                    План заходів

щодо запобігання та протидії булінгу

в КЗДО №3 «Барвінок»

на 2020-2021 рік

                                                                                                                           Практичний психолог Олена БЕРВЕНО

ПОРЯДОК

подання та розгляду заяв про випадки булінгу (цькування)

у КЗДО №3 «Барвінок» на 2021-2022 н.р.

І. Порядок подання заяв про випадки булінгу (цькування)

   Заяви  про  випадки  булінгу  (цькування)  до  адміністрації   закладу  освіти

подаються як у письмовій формі, так і в усній. Якщо заява подається у письмовій формі то в ній слід зазначити:

1.  Прізвище, ім’я та по батькові.

2.  Прізвище ім’я та по батькові особи, яка порушила Ваші права.

3.  У чому конкретно полягає суть порушення Ваших прав.

4.  Коли або в який строк допущено порушення Ваших прав.

5.  Чи зверталися Ви до когось за захистом порушених прав.

6.  Дату та власноручний підпис.

   Заява  про  випадки  булінгу  (цькування)  до  адміністрації  може  бути прийнята  у  письмовому  вигляді  під  час  особистого  прийому  у  директора.

   Також інформацію про випадки булінгу (цькування) можна подати конфіденційно надіславши на електронну пошту закладу [email protected]

ІІ. Порядок розгляду заяв про випадки булінгу (цькування)

Загальні положення

   Цей  Порядок  розроблено  згідно  з  Конституцією  Украни,  законами  України "Про освіту", " Про загальну середню освіту", з метою визначення основних вимог до організації розгляду заяв про випадки боулінгу (цькування).

   У  роботі  з  заявами  про  випадки  булінгу  (цькування)  забезпечується кваліфікований,  неупереджений,  об’єктивний  і  своєчасний  розгляд  заяв  з метою  оперативного  розв’язання  порушених  у  них  питань,  задоволення законних вимог заявників, реального поновлення порушених конституційних прав та запобігання надалі таким порушенням.

   Рішення,  чи  (бездіяльність)  у  сфері  управлінської  діяльності  ЗДО  можуть бути оскаржені у разі:

-  порушення прав і законних інтересів громадян (групи громадян); 

-  створення  перешкод  здійсненню  громадянином  його  прав  і  законних інтересів чи свобод;                                              -  незаконного  покладення  на  громадянина  обов’язків  або  його незаконного притягнення до відповідальності.

        Первинний розгляд за заявами про випадки булінгу (цькування)

     Усі  заяви  про  випадки  булінгу  (цькування),  що  надходять  до закладу освіти, проходять первинний розгляд й централізовано реєструються в день їх надходження у журналі.                                                                                   Початком строку розгляду заяви про випадки булінгу (цькування) вважається день надходження та реєстрації в ЗДО.

   Заяви  про  випадки  булінгу  (цькування),  що  надійшли  на  адресу закладу поштою,  отримує директор. 

  Прийом,  попередній  розгляд  та  реєстрація  заяв  про  випадки  булінгу (цькування) здійснюється у день їх надходження.

   Заяви  про випадки булінгу (цькування) підлягають первинному розгляду та розподілу їх на ті, що потребують обов’язкового розгляду директором дошкільного закладу або його заступниками та членами комісії.

   Усі  заяви  про  випадки  булінгу  (цькування),  що  надходять  до ЗДО, реєструються у журналі із проставленням таких елементів:

-  дата надходження заяви;     

-  прізвище,  ім’я,  по  батькові  заявника,  категория/соціальний  стан заявника;                                                                                                                           

 -  звідки  одержано  заяву  про  випадки  булінгу  (цькування);                                   

   - порушені питання.

    Заяви  про випадки булінгу  (цькування), подані громадянами на  особистому прийомі, реєструються та розглядаються у тому самому порядку, що й інші письмові заяви.

   Попереднній  розгляд  заяв  про  випадки  булінгу  (цькування)  та  строк  їх надходження до безпосередніх виконавців не повинен перевищувати одного робочого дня.                                                                                                        

   У  ході  розгляду  заяв  про  випадки  булінгу  (цькування)  кервництвом ЗДО щодо кожної заяви має бути прийняте одне з таких рішень:

-  прийняти до розгляду;                                                                                            

-  надіслати  за  належністю,  якщо  порушені  у  заяві  про  випадки  булінгу (цькування)  питання  не  входять  до  компетенції  закладу,  про  що одночасно повідомити заявника;                                                                                   -  залишити без розгляду.

   У  разі  потреби директором  може  бути  прийняте  рішення  щодо комісійного розгляду заяви про випадки булінгу (цькування).

   У  разі  якщо  заява  про  випадки  булінгу  (цькування)  не  містить  даних, необхідних  для  прийняття  обгрунтованого  рішення,  воно  не  пізніше  ніж  у п’ятиденний строк повертається громадянину з відповідними роз’ясненнями.

   Контроль  за  своєчасним  розглядом  заяв  про  випадки  булінгу  (цькування), виконанням  доручення  директора  покладається  на вихователя - методиста.

   3  метою  оперативного  вирішення  питань,  порушених  у  заяві  про  випадки булінгу  (цькування),  адміністрацією ЗДО  установлюється  термін  його розгляду.  Заяви  про  випадки  булінгу  (цькування)  розглядаються  і вирішуються  у строк не більше  одного місяця від дня їх надходження, а ті, що  не  потребують  додаткового  вивчення,  але  не  пізніше  п’ятнадцяти календарних днів з дня їх отримання.

   Виконавці  зобов’язані  уважно  вивчити  зміст  заяви  про  випадки  булінгу (цькування), факти, що наведені у ній, та питання, що потребують вирішення. У  разі  потреби  вимагати  необхідні  матеріали  та  перевіряти  факти,  що викладені  у  заяві  уживати  інших  заходів  для  об’єктивного  вирішення порушених  авторами  заяв  питань,  з’ясовувати  обставини,  усувати  причини, та умови,  які спонукають громадян скаржитися, відповідно до вимог чинного законодавства.

Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування)

 в КЗДО №3 «Барвінок» на 2021-2022 н.р.,

та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування)

Порядок реагування на випадку булінгу:

•   Спостерігачі чи сторони булінгу мають повідомити керівника закладу.

Своєю чергою, керівник має:

•  повідомити поліцію, батьків кривдника та потерпілого,
•  службу у справах дітей, центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;
•  за потреби викликати швидку допомогу;
• скликати засідання комісії з розгляду випадку булінгу.

 Як саме застосовують виховні заходи проти булінгу в закладах освіти:

• Виховні заходи мають забезпечувати корекцію поведінки сторін булінгу: зокрема, виправити деструктивні реакції, знайти прийнятні для всіх способи поведінки під час спілкування.
•  Мету, конкретні завдання, зміст, методи та форми заходів виховного впливу визначає комісія з розгляду випадків булінгу. 
•  Окрім того, практичний психолог та соціальний педагог (якщо він є) закладу освіти мають здійснювати психологічний та соціально-педагогічний супровід виховних заходів. 

 Відповідальність за вчинення булінгу (цькування):

• До прийняття змін до законів щодо протидії булінгу (цькуванню) відповідальності за його вчинення в Україні не існувало. З прийняттям нового закону було запроваджено адміністративну відповідальність. Відтепер вчинення булінгу (цькування) стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу карається штрафом від 850 до 1700 грн або громадськими роботами від 20 до 40 годин.
• Такі діяння, вчинені повторно протягом року після або групою осіб караються штрафом у розмірі від 1700 до 3400 грн або громадськими роботами на строк від 40 до 60 годин.
• У разі вчинення булінгу (цькування) неповнолітніми до 16 років, відповідатимуть його батьки або особи, що їх заміняють. До них застосовуватимуть покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

                                                                                   План заходів

спрямований на запобігання та протидію булінгу (цькування)

в КЗДО №3 «Барвінок»

на 2021-2022 рік

                                                                                                                   Практичний психолог          Олена БЕРВЕНО

ПОЛОЖЕННЯ

про порядок розгляду випадків булінгу (цькування)
у комунальному закладі дошкільної освіти (ясла-садок) №3 «Барвінок»

Рубіжанської міської ради Луганської області

1. Загальні положення

         Дане Положення регулює питання порядку розгляду випадків булінгу (цькування) у КЗДО №3 «Барвінок»   і розроблене    на підставі Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту»,   «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» (№2657-1111), Статуту ЗЗСО, Правил внутрішнього трудового розпорядку інших нормативно-правових та інструктивних документів.

1.1.Булінг (цькування) - діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього  процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого

1.2.Типовими ознаками булінгу (цькування) є:                            

 - систематичність (повторюваність) діяння;

- наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);

- дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

2. Повноваження директора ЗДО та уповноважених ним осіб щодо запобігання та протидії булінгу (цькуванню):

2.1. Директор:

- здійснює контроль за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;

- розглядає скарги про відмову у реагуванні на випадки булінгу (цькування) за заявами здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та приймає рішення за результатами розгляду таких скарг;

- сприяє створенню безпечного освітнього середовища в закладі освіти та вживає заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу;

- з урахуванням пропозицій територіальних органів (підрозділів) Національної поліції України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формулювання та реалізує державну правову політику, служб у справах дітей та центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;

- розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видає рішення про проведення розслідування; скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) для прийняття рішення за результатами проведеного розслідування та відповідних заходів реагування;

- забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого- педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);

- повідомляє уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) у закладі освіти.

2.2. Вихователь-методист:

- забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого- педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування), веде облік випадків та оформлення документації, згідно цього Положення;

- реалізацію просвітницького напрямку всіх учасників освітнього процесу шляхом організації тематичних заходів, бесід, консультацій з метою формування навичок толерантної та ненасильницької поведінки, спілкування та взаємодії;

- прозорість та інформаційну відкритість шляхом формування та оприлюднення на Веб-сайті розміщення в інформаційних куточках для батьків здобувачів освіти інформацію та нормативно-правові акти з питань щодо протидії  булінгу, план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;

- порядок подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти;

- порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі освіти та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування).

2.3.Психологічна служба :

-  забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування), веде облік випадків та оформлення документації, згідно цього Положення;

- реалізацію просвітницького напрямку всіх учасників освітнього процесу шляхом організації тематичних заходів, бесід - консультацій з метою формування навичок толерантної та ненасильницької поведінки, спілкування та взаємодії.

2.4. Педагогічні та інші працівники ЗДО:

-  забезпечують здобувачам освіти захист під час освітнього процесу від будь - яких форм насильства та експлуатації, у тому числі булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, від пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров'ю;

- повідомляють директора про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком яких вони були особисто або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб;

- сприяють директору у проведенні розслідування щодо випадків булінгу (цькування);

- виконують рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) у ЗДО.

3. Діяльність Комісії з розгляду  випадків булінгу (цькування):

3.1.Комісія з розгляду- випадків булінгу (цькування) утворюється наказом директора та скликається для прийняття рішення за результатами розслідування про факти булінгу (цькування).

3.2.В своїй діяльності Комісія керується Кодексом України про адміністративні правопорушення. Законом України «Про освіту». Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами з питань щодо протидії булінгу (цькуванню).

3.3.До складу  Комісії можуть входити: директор, вихователь-методист, педагогічні працівники, практичний психолог, батьки постраждалого та булера та інші заінтересовані особи. ЗДО має право залучати зовнішніх експертів та юристів до розгляду справи на умовах закону України «Про захист персональних даних».

3.4.Комісія діє відповідно до Порядку подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування) у ЗДО, порядку реагування на доведені випадки булінгу (цькування) та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування).

3.5. Засідання Комісії скликається директором для розгляду та неупередженого з'ясування обставин випадків булінгу (цькування) відповідно до заяв, що надійшли з цього приводу.

3.6.У разі, якщо Комісія не кваліфікує випадок як булінг (цькування), через об'єктивні причини (діагноз здобувача освіти), зумовлені психологічним станом зокрема, а постраждалий не згодний з цим, то він може одразу звернутись до органів Національної поліції України із заявою, про що директор має повідомити постраждалого.

3.7.Рішення Комісії реєструються в окремому журналі, зберігаються в паперовому вигляді з оригіналами підписів всіх членів Комісії. Потерпілий чи його(її) представник також можуть звертатися відразу до уповноважених підрозділів органів Національної поліції України(ювенальна поліція) та Служб у справах дітей з повідомленням про випадки булінгу (цькування).

4. Порядок подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування):

4.1.Учасники освітнього процесу подають заяву директору ЗДО про випадок булінгу по відношенню до дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу;

4.2.Директор розглядає заяву в день її подання та видає рішення про проведення розслідування;

4.3.Проводиться повне та неупереджене розслідування щодо випадків булінгу (цькування) з залученням осіб, від яких отримано інформацію;

4.4. Директор для прийняття рішення за результатами розслідування наказом створює комісію з розгляду випадку булінгу (цькування) та скликає засідання для прийняття рішення за результатами розслідування та виконання відповідних заходів реагування;

4.5.Рішення Комісії реєструється в окремому журналі, зберігається в паперовому вигляді з оригіналами підписів всіх членів Комісії;

4.6.Потерпілий чи його (її) представник також можуть звернутися відразу до уповноважених підрозділів органів Національної поліції України (ювенальна поліція) та Служби у справах дітей.

5. Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в ЗДО та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування):

5.1.У разі підтвердження факту вчинення булінгу (цькування), за результатами розслідування та висновків Комісії, директором повідомляються уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та служби у справах дітей про випадки булінгу (цькування);

5.2.Виконується рішення та рекомендації Комісії;

5.3.Надаються соціальні та психолого-педагогічні послуги здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу;

5.4.Директор або уповноважені ним особи відповідно до чинного законодавства та в межах повноважень здійснюють контроль за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькування).

6.Права та обов'язки учасників освітнього процесу:

6.1.Здобувачі освіти мають право на:

- якісні освітні послуги;

- індивідуальну освітню траєкторію, що реалізується, зокрема, через вільний вибір видів, форм і темпу здобуття освіти, закладів освіти і запропонованих ними освітніх програм, навчальних дисциплін та рівня їх складності, методів і засобів навчання;

- інші необхідні умови для здобуття освіти, у тому числі для осіб з особливими освітніми потребами та із соціально незахищених верств населення;

- свободу творчої, спортивної, оздоровчої, культурної, просвітницької, наукової і науково-технічної діяльності тощо;

- особисту або через своїх законних представників участь у громадському самоврядуванні;

- безпечні та нешкідливі умови навчання і праці;

- повагу людської гідності;

- захист під час освітнього процесу від приниження честі та гідності, будь- яких форм насильства та експлуатації, булінгу (цькування), дискримінації за за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров'ю здобувачам освіти;

- отримання соціальних та психолого-педагогічних послуг як особа, яка постраждала від булінгу (цькування), стала його свідком або вчинила булінг (цькування).

6.2. Здобувачі освіти зобов'язані:

- поважати гідність, права, свободи та законні інтереси всіх учасників освітнього процесу, дотримуватися етичних норм;

- відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров'я, здоров'я оточуючих, довкілля;

- дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку ЗДО;

- повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком яких вони були особисто або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.

6.3. Працівники, які залучаються до освітнього процесу:

Мають право на:

- захист професійної честі і гідності;

- захист під час освітнього процесу від будь-яких форм насильства та експлуатації, у тому числі булінгу (цькування), дискримінації за будь - якою ознакою, від пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров'ю.

6.4.Зобов'язані:

- дотримуватися педагогічної етики;

- поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу;

- настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства;

- формувати у здобувачів освіти усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України;

- виховувати у здобувачів освіти повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України та навколишнього природного середовища;

- формувати у здобувачів освіти прагнення до взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;

- захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров'ю здобувачів освіти, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам;

- додержуватися установчих документів та правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, виконувати свої посадові обов'язки;

- повідомляти директора про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).

6.5 .Батьки здобувачів освіти: мають право:

           - отримувати інформацію про діяльність ЗДО, у тому числі - щодо надання соціальних та психолого-педагогічних послуг особам, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування).

           - про результати навчання своїх дітей (дітей, законними представниками яких вони є) і результати оцінювання якості освіти у закладі освіти та його освітньої діяльності;

- подавати директору центру заяву про випадки булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу;

- вимагати повного та неупередженого розслідування випадків булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу.

            Зобов'язані:

- Виховувати у дітей повагу до гідності, прав, свобод і законних інтересів людини, законів та етичних норм, відповідальне ставлення до власного здоров'я,  здоров'я оточуючих і довкілля;

- поважати гідність, права, свободи і законні інтереси дитини та інших учасників освітнього процесу;

- дбати про фізичне і психічне здоров'я дитини, сприяти розвитку її здібностей, формувати навички здорового способу життя;

- формувати у дитини культуру діалогу, культуру життя у взаєморозумінні, мирі та злагоді між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами, представниками різних політичних і релігійних поглядів та культурних традицій, різного соціального походження, сімейного та майнового стану;

- настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства;

- сприяти директору ЗДО у проведенні розслідування щодо випадків булінгу (цькування);

- виконувати рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) та інше, що сприятиме покращенню виправлення ситуації, що призвела до булінгу.

7. Прикінцеві положення

          7.1.Положення про порядок розгляду випадків булінгу (цькування)  у КЗДО №3 «Барвінок» (далі - Положення) затверджується наказом директора і є обов'язковими до виконання усіма учасниками освітнього процесу.  

          7.2. Учасники освітнього процесу мають знати Положення про порядок розгляду випадків булінгу (цькування).

 7.3.Незнання або нерозуміння норм цього Положення не є виправданням невиконання обов’язків учасниками освітнього процесу. Заклад забезпечує публічний доступ  до тексту Положення через власний офіційний Веб-сайт.

7.4.Прийняття принципів і норм Положення  засвідчується підписами членів трудового колективу ЗДО.

7.5.Зміни та доповнення до Положення вносяться наказом директора.