Методичні рекомендації

«Організація театрально-ігрової діяльності дошкільників»

•   Ознайомте дітей зі змістом казки, п'єси тощо. При цьому дуже важливо за­цікавити дітей.  Тож читати текст чи розповідати потрібно виразно,  емоцій­но. Але в жодному разі не можна нав'язувати дітям власні оцінки та ставлення до прочитаного. Під час обговорення змісту твору дайте дітям змогу висловитися, проявити емоційну активність.

•   Охарактеризуйте разом з дітьми героїв казки, проаналізуйте їх емоційний стан, використовуючи ілюстрації до літературного твору (Що з ним? Чому він плаче?), обговоріть стосунки між персонажами.

•   Організуйте  дидактичні та  рухливі  ігри  сюжетно-тематичного  спрямування за змістом казки після того, як діти її засвоїли. Доцільною буде робота із загадка­ми, кросвордами, прислів'ями та приказками тощо.

•   Створіть умови для продуктивної діяльності з елементами творчості — малю­вання, ліплення, аплікація за сюжетом казки; запропонуйте дітям зобразити пер­сонажів та виготовити елементи костюмів для них тощо.

•   Підготуйте разом з дітьми необхідні декорації, атрибути, афіші, запрошення тощо.

•   Проведіть «акторське тренування» — вправи на розвиток уваги та уяви, засобів образної та емоційної виразності, на будування ритмічних малюнків: «як співає зозуля?», «цвірінькає горобець?», «стрибає заєць?», «підкрадається лисичка?». Корисно розв'язати творчі завдання: «Перетвори звичайні речі на щось незвич­не», «Придумай якомога більше замінників одному предмету» тощо. Підготовчі вправи для формування образної виразності мають неабияке значення. Викону­ючи їх, діти вчаться відтворювати емоційний стан за допомогою жестів, добирати
різні пози відповідно до настрою та характеру героя, визначати настрій за схема­тичними малюнками, виразом обличчя ровесників чи дорослого, виконувати пан­томімічні сценки, виражати різні душевні стани за допомогою інтонації.

•   Відпрацюйте з дітьми мізансцени. Цю роботу доцільно проводити підгрупами, за­лучаючи лише тих дітей, які задіяні у мізансцені.

•   Проведіть генеральну репетицію на сцені в костюмах із музичним супроводом, декораціями та атрибутами.

•   Організуйте виступ дітей перед публікою.

         «Якщо з дитинства у дитини не вихована любов до книжки, якщо читання не стало її духовною потребою на все життя – у роки отроцтва душа підлітка буде порожньою, на світ божий виповзе погане, що начебто невідомо звідки узялося»

                                                                          (Василь Сухомлинський)

         «Люди перестають мислити, коли перестають читати»

                                                                           (Дені Дідро)

         «Те, чому ми звикли у дитинстві дивуватися і співчувати, залишає у ньому глибокі сліди, і не для одної людини улюблений герой дитинства став потім невидимим керівником життя»

                                                                          (Костянтин Ушинський)

         Більшість фахівців сходяться в думці, що вчити дитину читати лише тоді, коли вона буде готовою до цього. А от починати виховувати у малюка любов до читання можна і потрібно з наймолодшого віку.

• Насамперед, правильно вибирайте книжки для вашої дитини. У книжці мають бути яскраві, чіткі, реалістичні картинки, а текст – короткий і простий.

• Будьте наполегливими і терплячими. Наші діти – непосиди. Тому попервах, коли ви почнете читати своїй дитині книжку, будьте готовими до того, що вона швидко стомиться і намагатиметься переключитися на іншу діяльність.

• Зробіть читання обов’язковим пунктом у розпорядку дня вашої дитини. Найкраще відвести для читання час перед сном. Цей ритуал слід продовжувати і після того, як дитина підросте і навчиться читати самостійно.

• Не змушуйте малюка приділяти увагу твору, який ви йому читаєте, інакше читання із задоволення перетвориться на нудний обов’язок, а згодом може і зовсім викликати відразу.

• Зацікавлюйте дитину. Ви найкраще знаєте, що цікавить вашого малюка. Саме тому зовсім не обов’язково читати все так, як написано у книжці. Зробіть так, щоб дитина слухала вас із задоволенням.

• Допускається все:
  • скорочувати довгі фрази;
  • міняти складні слова на прості;
  • змінювати сюжет.

• Не розтягуйте сюжет. Будьте чіткими і лаконічними. Діти не здатні довгий час концентрувати свою увагу, вони швидко втомлюються і починають відволікатися. Тому варто віддавати перевагу коротким текстам і нетривалому читанню. Щойно ви помітите, що дитина втратила інтерес, варто негайно перервати читання.

• Читайте виразно. Монотонне читання не здатне зацікавити нікого. Дитина живе емоціями, тому й читати для неї слід емоційно, виразно, змінюючи інтонацію. Це не лише зробить читання для малюка цікавим, а й допоможе йому ліпше зрозуміти сюжет.

• Малюки люблять, коли їм читають вже знайомі твори, і можуть із задоволенням слухати ту саму казку незліченну кількість разів.

• Під час читання створіть затишну обстановку. Облюбуйте зручне крісло або виділіть будь-яке інше місце для читання. Досвід свідчить, що діти, які слухали читання книжок, зручно влаштувавшись на колінах у мами, тата, бабусі чи дідуся, надалі і самі люблять читати.

• Будьте для дитини гарним прикладом. Важко домогтися від дитини любові до читання, якщо самі ви ніколи не берете книжки до рук. Адже для дітей поведінка батьків є прикладом для наслідування. Добре, якщо дитина бачитиме, що ви самі із задоволенням читаєте. Добре, якщо у домашній бібліотеці є «мамині» і «таткові» книжки.

(Рекомендації для вихователів дошкільних закладів)

         Загальновідома фраза: мова – це засіб людського спілкування. Немає особливого періоду життя, коли дитина тільки те і робить, що вивчає мову.

         Розвиток мовлення – процес природний, який відбувається на основі сенсорного і соціального розвитку. Сам механізм мовлення починає працювати раніше, ніж слово набуває в голові дитини свого змісту. Це та фізіологічна основа, на якій ґрунтується процес розвитку мовлення дітей за методом Монтессорі.

         Дитина поступово засвоює зразок мовлення дорослих людей. Завдання дорослого – створити умови спонтанного, інтуїтивного на цій стадії розвитку мови, писемної і усної.

         М.Монтессорі пише про те, що у ранньому віці далеко не всі діти висловлюють спонтанне бажання учитися писати і читати. А оскільки їх не тільки не примушують до цього, але навіть і не просять робити того, що їм не бажано, ніяк не силуючи їх, то деякі діти до 6-ти років так і не вміють читати і писати. Але, за спостереженнями Ю.І.Фаусек, майже всі нормальні діти, отримавши можливість користуватися спеціальним дидактичним матеріалом Монтессорі, «з легкістю і приємністю» у п’ять років пишуть і читають, і роблять це добре.

         Величезне значення у розвитку писемного і усного мовлення дитини має зрілість, готовність її сенсомоторики, а особливо  розвиток руки. Адже писемне мовлення потребує дуже складних дрібних рухів пальців, найтісніше пов’язаних з вищими психічними процесами. Вчені доводять, що на момент народження дитини будова обох півкуль головного мозку цілком ідентична і переважаючого розвитку мовленнєвих частин у правій і лівій півкулі ще немає. Відповідно до того, як розвивається й удосконалюється функція руки, у пов’язану з нею півкулю надходить все більше керуючих імпульсів і , відповідно, відбувається її інтенсивний розвиток.

         Все це спонукає нас звернути особливу увагу на надання малюкові умов для розвитку його сенсомоторики, особливо мускулатури рук і тонких рухів пальців. Спостерігаючи за дітьми у віці від двох до шести років, можна зробити висновок, що саме цей період життя людини є найбільш сприятливим для спонтанного, природного розвитку руки. І, розуміючи це, дорослі повинні дидактично облаштувати цю зону розвитку малюка.

         Вихователям, які працюють з дітьми на основі Монтесорі-методу, часто дорікають зате, що вони мало розмовляють з дітьми. Їм кажуть: «Хіба може розвиватися мовлення дитини, якщо вона живе в обстановці мовчання?» Але іще сто років тому Ю.І.Фаусек знала, що розвиток дитячої мови залежить здебільшого від фізіологічних причин. Мовленнєвий центр пов’язаний з центром кінцівок, а тому «правильна і методична вправа для рук і ніг благодійно позначається на дитячий мові в цілому і на виправленні дефектів зокрема». Так що малюк в Монтесорі-групі успішно розвиває своє мовлення в мовчанні, без зайвих балачок.

         Так, наприклад, у кожній вправі, де дитина розпізнає різницю між якостями предметів, вихователь закріплює ці якості словом. Як правило, для цього використовується три прийоми.

         Перший прийом. Найменування: «Це великий!», «Це маленький!»

         Другий прийом. Розпізнавання: «Дай мені великий. Дай мені маленький»

         Третій прийом. Вимовляння слова: «Який це?»

         Діти, які виховуються в розвивальному середовищі, постійно обмацують предмети, беруть їх пальцями, працюють з піпетками, прищіпками, пінцетами, губками. Вони порівнюють зорово об”ємні предмети і їх площинні зображення, слухають, як називає вихователь ті чи інші речі, сприймають їх назви і якості. Всю цю накопичену енергію дитина намагається вихлюпнути. Народжується спонтанне письмо.

         Письмо і читання стоять близько одне від одного. Але М.Монтессорі відзначає, що це два різних процеси. Письмо має психомоторний характер і передує читанню, в основі якого більш складна психічна діяльність.

         Коли дитина знає букви і складає їх у слова, можна сказати, що вона вже має ключ до побіжного читання тексту. Дитина приходить до того, що процес читання – це процес роботи зі звуковими символами. Спочатку діти роблять це майже завжди механічно, не вдумуючись у зміст слова. Отже, ця робота ще далека від справжнього читання. Перше читання починається тоді, коли дитина складає букви написаного на картці слова, не чуючи його звучання, і об’єднує прочитане слово з його образом: предметом, іграшкою або картинкою. Тобто відбувається реальне об’єднання механічного і смислового.

         Дидактичний матеріал для навчання читання складається з кількох частин. Логіка його подання дитині проста: від конкретного, суттєвого – до абстрактного, до символів. Одночасно і завжди дотримується принцип розширення запасу слів дитини, а також класифікація і упорядкування, об’єднання в групи, аналіз і синтез.

         Весь матеріал ділиться на кілька груп:

• Класифікація слів і предметні ігри зі звуками.
• Рожева серія – матеріал для першого читання.
• Голуба серія – матеріал для правильного читання важких слів.
• Читання тексту. Дефініції.
• Аналіз частин мови. Символи.
• Аналіз речень. Символи.

Класифікація слів і поповнення словникового запасу

КАРТОННІ СЛОВА

Вік: 2,5 - 4 роки

Мета вправи:

Розширення запасу слів. Диференціація слів. Співвіднесення плоскої фігури і слова, що звучить.

Матеріал:

Коробки з вирізаними з картону фігурками, що зображують тварин, рослини, предмети побуту людини.

Опис роботи:

Дитина ставить коробку з картонними фігурками. Вона виймає їх по одній і шикує у три ряди: в одному – зображення тварин, у другому – рослин, в третьому – те, що можна віднести до людини.

Коментар:

У роботі з цим матеріалом дитина переходить від маленької іграшки-предмета до площинного зображення. Це важливий крок від конкретного до більш абстрактного. Навіть сам факт, що чайник, ліжко чи песика можна вирізати з картону і покласти, а не поставити на стіл, викликає в малюка задоволення і захоплення. Він бачить власними очима об’ємний і плескатий предмети однакової назви, і це теж захоплює його. Звичайно, фігурки легше вирізати з картону, ніж підібрати серед іграшок, тому словниковий запас малюка може бути суттєво розширений.

Матеріал для першого читання

КАРТИНКА-СЛОВО

Вік: 3,5-4 роки

Мета вправи:

Інтуїтивне читання, упорядкування слів і порівняння їх із зображенням предмета.

Матеріал:

У конверті лежать картки з картинками, таблички зі словами до них, контрольні картки, де слово й картинки об’єднані. Матеріал може складати кілька конвертів, підібраних за темами: кольори, одяг, тварини. Важливо, щоб слова на табличках були прості для прочитання.

Опис роботи:

Дитина кладе перед собою конверт із картками. Вона викладає на стіл картинки, а потім підбирає до них таблички зі словами. Контрольні картки допоможуть малюкові самостійно перевірити виконану роботу.

Коментар:

Матеріал пред’являється дитині після етапу роботи з предметом і словом. Перед нею стоїть більш абстрактне завдання. Але поки малюк читає слова все ще інтуїтивно, за обрисами окремого слова. Тут велике значення має обсяг карткового матеріалу. Дитина продовжує розширювати свій словниковий запас і все більше цікавиться предметами, зображеними на картинках.

ПЕРШЕ ЧИТАННЯ З ПРЕДМЕТАМИ

Вік: 3-4 роки

Мета вправи:

Дитина спів ставляє предмет зі словом, що його позначає. У них з’являється уявлення про те, що слова, які ми вимовляємо, можуть бути записані на папері. Перше інтуїтивне читання.

Матеріал:

Коробочка з предметами. На дні коробочки лежить конверт із заздалегідь заготованими табличками, на яких написані назви предметів. Ці таблички рожевого кольору, як і конверт. Приклади предметів і слів до них: слон, гном, кінь, тигр. Можна в окрему коробку підібрати слова і предмети, що починаються з однакової букви.

Опис роботи:

Вихователь пропонує дитині розставити предмети на столі, розкрити конверт і викласти таблички з нього поряд із відповідними предметами.

Коментар:

Це одна з перших вправ інтуїтивного читання слів, які виконує дитина, можливо. Ще не знаючи назв букв. Слід відзначити, що цією вправою відкривається рожева серія Монтессорі-матеріалу для дитячого читання. Дитина працює поки що з найпростішими словами, порівнюючи їх з конкретними маленькими предметами. Вона робить важливі відкриття: все, що мене оточує, можна записати і потім прочитати. Інтуїтивне читання не можна назвати справжнім, реальним. Це лише початок, перший крок до осмисленого читання.   

     Завдання педагогів дошкільного закладу – допомогти дитині глибше оволодіти різними видами мовленнєвої діяльності: слуханням, говорінням, читанням, письмом.

     Для виконання поставленого завдання необхідні:

• повсякденне спілкування, якому приділяється значна увага;
• розвиток активного і пасивного словника дитини, що відбувається індивідуально у процесі проведення три етапних уроків із використанням матеріалів усіх навчальних зон Монтессорі-групи, із роз’ясненням нових понять, засвоєння яких відбувається в результаті застосування зазначених матеріалів;
• проведення групових занять у колі, що включають артикуляційну гімнастику: розучування скоромовок, віршів, відгадування загадок, читання та обговорення книжок, групові бесіди тощо.

Новий правопис спрощує деякі правила української мови, унормовує написання назв торгівельних марок і сайтів, вносить зміни у російські прізвища, просуває фемінітиви, але багато в чому залишає нам право вибору. Ознайомтеся з новаціями та зважте, які з них брати до роботи, а які — ні

Зміни можна поділити на дві групи з умовними назвами:

• «пишемо тільки по-новому»;
• «пишемо або по-старому, або по-новому».

Опануймо ці зміни разом.

Пишемо по-новому

1. Проєкт, проєкція, фоє

Змінилося написання запозичених з інших мов слів зі звуками [je], [ji], [ju], [ja].

Правило. Звук [j] передавайте за вимовою іншомовного слова буквою й, а у звукосполученнях [je], [ji], [ju], [ja] — буквами є, ї, ю, я:

конвеєр, плеєр, флаєр, лояльний, параноя, плеяда, рояль, саквояж, секвоя, фаянс, феєрверк, ін’єкція, проєкт, проєкція, суб’єкт, траєкторія, фоє, Гоя, Савоя, Феєрбах, Маєр, Соєр, Хаям, Хеєрдал.

2. Топменеджер, ексміністр, мініспідниця, вебсторінка — пишіть разом

Правило. Пишіть разомслова з першим іншомовним компонентом, що визначає кількісний, вищий від звичайного, дуже високий або слабкий, швидкий вияв чого-небудь: архі-, архи-, бліц-, гіпер-, екстра-, макро-, максі-, міді-, мікро-, міні-, мульти-, нано-, полі-, преміум-, супер-, топ-, ультра-, флеш-:

архіскладний, гіпермаркет, екстраклас, макроекономіка, мікрохвилі, мультимільйонер, преміумклас, супермаркет, топменеджер, топмодель, ультрамодний, флешінтерв’ю.

Пишіть разом слова з першим іншомовним компонентом анти-, контр-, віце-, екс-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-:

антивірус, контрудар, віцепрем’єр, віцеконсул, ексчемпіон, ексміністр, експрезидент, лейбмедик, обермайстер, оберпрокурор, штабскапітан, унтерофіцер, контрадмірал.

Пишіть разом слова з першими регулярно вживаними іншомовними компонентами на голосний та приголосний: абро-, аеро-, аква-, алко-, арт-, астро-, аудіо-, боди-, боді- (перед голосним), веб-, дендро-, еко-, економ-, етно-, євро-, кібер-, нарко-, онко-, пан-, пара-, поп-, прес-, псевдо-, фіто-, фолк- (фольк-) тощо:

алкотест, артринок, аудіоальбом, біоцикл, бодибілдинг, бодіарт, вебсторінка, екопродукти, економклас, етногурт, єврозона, моновистава, попмузика, пресконференція, фолкгурт, фолькмузика.

Якщо іншомовні компоненти приєднані до власного імені, то їх пишемо з дефісом: псевдо-Фауст, арт-Київ.

3. Пів ящика, пів хвилини, пів Європи — завжди пишіть нарізно без дефіса

Нарешті! Саме так сприйняли цю зміну всі, хто постійно сушив голову над цими злощасними половинками — разом чи нарізно? Із дефісом чи без?

Правило. Пишіть нарізно невідмінюваний числівник пів зі значенням «половина» з наступним іменником — загальною та власною назвою у формі родового відмінка однини:

пів хвилини, пів яблука, пів аркуша, пів відра, пів міста, пів огірка, пів острова, пів ящика, пів ями, пів Європи, пів Києва, пів України.

Але пишіть разом як цілісне поняття: півострів, півзахисник, піваркуш, південь, півзахист, півколо, півкуля, півлітра (пляшка ємністю 0,5 літра), півмісяць, півоберт, півовал. Порівняйте: півострів — пів острова.

4. Російські прізвища на -ой в український — на -ий

Правило. Російські закінчення -ой передавайте через -ий:

Донський, Крутий, Луговський, Полевий, Соловйов-Сєдий, Босий, Трубецький.

Виняток: Лев Толстой.

5. Дікенс, Текерей, Бекі без подвоєння -кк-

Правило. Буквосполучення ck, що в англійській, німецькій, шведській та деяких інших мовах передає звук [k], відтворюємо українською однією буквою к:

Дікенс, Дікінсон, Джексон, Текерей, Бекі, Букінгем, Бісмарк, Брюкнер, Брокес, Ламарк, Штокманн, Стокгольм, Рудбек, Шерлок.

6. Слово «священник» тепер не виняток

Правило. Букви подвоюйте, якщо збігаються однакові приголосні звуки на межі кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н-, -ник, -ниц-:

день — денний, закон — законний, кінь — кінний, осінь — осінній, туман — туманний; баштанник, годинник, письменник, священник; віконниця, Вінниця.

7. Написання з малої/великої букв

Назви торгових марок технічних виробів, машин, приладів тощо беріть у лапки і пишіть із великої букви:

автомобілі «Нісан», «Вольво», «Фольксваген», літак «Боїнг 777», трактор «Слобожанець».

Але назви самих виробів, що вживаються як загальна назва, пишіть у лапках із малої букви:

поряд зупинився новенький «нісан», ми летіли на величезному «боїнгу», у полі торохкотів «слобожанець».

Назви сайтів пишіть так:

• без родового слова — з малої букви (твітер, ґуґл);
• з родовим словом — з великої букви та в лапках (мережа «Фейсбук», енциклопедія «Вікіпедія»);
• як назви юридичних осіб — з великої букви та без лапок (РНБО ввела санкції проти Яндекса).

Свята День Незалежності України, День Соборності України і День Конституції України — пишіть великими.

Загальні назви, коли їм надається особливий зміст, пишіть із великої літери: Батьківщина, Честь, Мати (раніше була лише Батьківщина).

Пишемо або по-новому, або по-старому

Новий правопис допускає варіативність написання у деяких словах іншомовного походження, а також українських і давно засвоєних словах.

Слова іншомовного походження

1. Лауреат і лавреат, аудиторія та авдиторія

Правило. У словах, що походять із давньогрецької та латинської мов, буквосполучення au звичайно передається через ав:

автентичний, автобіографія, автомобіль, автор, авторитет, лавра, Аврора, Мавританія, Павло.

У запозиченнях із давньогрецької мови, які традиційно передають буквосполучення au транслітерацією як ау, допускаються орфографічні варіанти:

аудієнція та авдієнція, аудиторія та авдиторія, лауреат і лавреат (як лавр), пауза і павза, фауна і фавна.

2. Кафедра і катедра, ефір і етер, міф і міт

Правило. Буквосполучення th у словах грецького походження передаємо звичайно буквою т:

антологія, антропологія, аптека, астма, бібліотека, католицький, театр, теорія, ортодокс, ортопедія, Амальтея, Прометей, Текля, Таїсія, Теодор.

У словах, узвичаєних в українській мові з ф, допускається орфографічна варіантність:

анафема та анатема, дифірамб і дитирамб, ефір і етер, кафедра і катедра, логарифм і логаритм, міф і міт, міфологія і мітологія, Афіни та Атени, Борисфен і Бористен, Демосфен і Демостен, Марфа і Марта, Фессалія і Тессалія та ін.

3. Георг і Ґеорґ, Гуллівер і Ґуллівер

Правило. У прізвищах та іменах іншомовного походження передавайте звук [g] двома способами:

• адаптуйте до звукового ладу української мови — буквою г (Вергілій, Гарсія, Гегель, Георг, Гете, Грегуар, Гуллівер);
• імітуйте іншомовний [g] — буквою ґ (Верґілій, Ґарсія, Геґель, Ґеорґ, Ґете, Ґреґуар, Ґуллівер).

Чи застосовувати букву ґ в інших словах? Вважаємо це доцільним, адже ця буква — наш мовний ексклюзив, який виокремлює українську серед інших мов. Тим паче, слів з цією буквою не так вже й багато, наприклад:

аґрус, ґава, ґазда́, ґанок, ґатунок, ґвалт, ґедзь, ґрати (іменник), ґречний, ґрунт, ґудзик, ґуля, дзиґа. Є й неологізми — ґуґлити (від Google).

Шукаєте на клавіатурі букву ґ? Це клавіша ліворуч від букви Я. Якщо у вас такої клавіші немає, використовуйте комбінацію Alt + + Ctrl + Г.

Українські й давно засвоєні слова

1. Ірій і ирій, ірод і ирод

На початку слова звичайно пишемо і. Деякі слова мають варіанти з голосним и: ірій і ирій, ірод і ирод (дуже жорстока людина).

Індик залишиться лише індиком — варіанта «индик» в остаточній редакції правопису немає.

И пишемо на початку окремих вигуків (ич!), часток (ич який хитрий), дієслова икати (вимовляти и замість і) та похідного від нього іменника икання.

Уживаємо и на початку в деяких загальних і власних назвах, що походять із тюркських та інших мов, відповідно до їх вимови в цих мовах: ийбен (ополчення в середньовічній Кореї), ир, Ич-оба (тип кургану), Кім Чен Ин.

2. Радості й радости, любові й любови

Правило. Іменники на -ть після приголосного, а також слова кров, любов, осінь, сіль, Русь, Білорусь у родовому відмінку однини можуть набувати як варіант закінчення -и:

гідности, незалежности, радости, смерти, чести, хоробрости; крови, любови, осени, соли, Руси, Білоруси.

Варіативність закінчення -и у відповідних словах — це не нововведення, а повернення норми з правопису 1928 року.

Мовні цікавинки наостанок

1. Тільки і вживаємо, якщо зіставляємо поняття:

Дні і ночі; Батьки і діти; Правда і кривда; Просте і складне речення.

2. Фемінітиви — слова жіночого роду, альтернативні або парні аналогічним поняттям чоловічого роду, які зазвичай використовують до всіх людей незалежно від їхньої статі:

Правило. За допомогою суфіксів -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- від іменників чоловічого роду утворюйте іменники на означення осіб жіночої статі.

Найуживанішим є суфікс -к-, бо він поєднуваний з різними типами основ:

Учителька, авторка, дизайнерка, директорка, редакторка, співачка, студентка, фігуристка тощо.

Суфікс -иц-(я) приєднуйте до основ на -ник та -ень:

верстальниця, набірниця, порадниця, учениця.

Суфікс -ин-(я) сполучайте з основами на -ець та на приголосний:

кравчиня, плавчиня, продавчиня, майстриня, філологиня, бойкиня, лемкиня.

Суфікс -ес- рідковживаний:

дияконеса, патронеса, поетеса.
Увага! Не всі іменники дають змогу утворювати фемінітиви. Вживати їх чи ні — вирішуйте на свій розсуд. Вільно застосовуйте фемінітиви у розмовному мовленні, але з обережністю — у документах. Назви посад та професій мають відповідати Класифікатору професій.

3. Фрази «господи боже мій!», а також «їй-богу», «боже збав», «господь із тобою», написані з малої літери і без розділових знаків на позначення звертання, — не святотатство, а вигуки.

Також з малої букви пишіть в усталених словосполученнях:

• бог зна що (невідомо що),
• бог зна коли (невідомо коли),
• господь з тобою (вживається як здивування, заперечення, докір),
• бог з ним (вживається на знак згоди, примирення, прощення).

В інших випадках слова Бог, Господь пишіть з великої букви.

4. Офіційно отримали кличний відмінок іменники «Господь» — Господи! і «Христос» — Христе! та Христосе!

Нарешті Олегів офіційно можна кликати Олегу й Олеже. Раніше нормою було лише Олегу, хоча її масово не дотримувалися. Також домовилися щодо кличного відмінку імені Ігор — Ігорю.

Підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників закладів освіти забезпечують їх засновники (або уповноваженими ними органами) та органи управління відповідних закладів освіти у межах повноважень та відповідно до законодавства.

МЕТА Й ЗАВДАННЯ

Метою підвищення кваліфікації педагогічних працівників є їх професійний розвиток відповідно до державної політики в галузі освіти та забезпечення якості освіти.

Щоб забезпечити підвищення кваліфікації, педагогічні працівники мають виконати такі завдання:
• удосконалити раніше набуті та/або набути нових компетентностей у межах професійної діяльності або галузі знань;
• набути досвіду виконання додаткових завдань та обов’язків у межах спеціальності та/або професії, та/або займаної посади;
• сформувати та розвинути цифрову, управлінську, комунікаційну, медійну, інклюзивну, мовленнєву компетентності тощо (п. 3 Порядку підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників)

Відповідно до пункту 3 Порядку підвищення кваліфікації
педагогічнихі науково-педагогічних працівників (далі — Порядок)

ФОРМИ ТА ВИДИ

Форми підвищення кваліфікації — інституційна (очна: денна та вечірня; заочна; дистанційна; мережева), дуальна, на робочому місці, на виробництві тощо. Форми підвищення кваліфікації можна поєднувати.

Основні види підвищення кваліфікації:
• навчання за програмою;
• стажування;
• участь у семінарах, практикумах, тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо.

Окремі види діяльності педагогічних працівників (участь у програмах академічної мобільності, наукове стажування, самоосвіта, здобуття наукового ступеня, вищої освіти, а також участь у семінарах, практикумах, тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо), які провадилися поза межами плану підвищення кваліфікації закладу освіти, можуть бути визнані як підвищення кваліфікації.

Педагогічні працівники з урахуванням професійних потреб самостійно обирають конкретні форми, види та напрями підвищення кваліфікації. А також суб’єктів надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації.

Відповідно до пунктів 6, 7, 26 Порядку

ОБСЯГ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

Обсяг (тривалість) підвищення кваліфікації педагогічних працівників установлюють у годинах та/або кредитах Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (далі — ЄКТС) за накопичувальною системою. Один кредит ЄКТС становить 30 годин.  

Педагогічні працівники підвищують кваліфікацію згідно з планом підвищення кваліфікації закладу освіти на певний рік. Проте вони мають право підвищувати кваліфікацію й поза межами плану підвищення кваліфікації закладу освіти на відповідний рік.

Підвищення кваліфікації педагогічних працівників завдяки їх участі у семінарах, практикумах, тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо відповідно до річного плану підвищення кваліфікації закладу освіти не потребує визнання його педагогічною радою.

Обсяг (тривалість) такого підвищення кваліфікації визначають відповідно до його фактичної тривалості в годинах (без урахування самостійної — позааудиторної — роботи) або в кредитах ЄКТС (з урахуванням самостійної — позааудиторної — роботи), але не більше ніж 30 годин або 1,5 кредиту ЄКТС на рік

Загальний обсяг підвищення кваліфікації педагогічного працівника закладу дошкільної освіти встановлює його засновник (або уповноваженим ним органом), але не може бути менше ніж 120 годин на п’ять років.

Керівник, заступник керівника закладу дошкільної освіти, які вперше призначені на відповідну посаду, проходять підвищення кваліфікації відповідно до займаної посади протягом двох перших років роботи

Відповідно до пунктів 8, 12, 16 Порядку

СУБ’ЄКТ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

Суб’єктом підвищення кваліфікації може бути заклад освіти (його структурний підрозділ), наукова установа, інша юридична чи фізична особа, зокрема фізична особа — підприємець, що надає освітні послуги з підвищення кваліфікації педагогічним та/або науково-педагогічним працівникам.

Суб’єкт підвищення кваліфікації може надавати освітні послуги з підвищення кваліфікації за місцем провадження власної освітньої діяльності та/або за місцем роботи педагогічних працівників, за іншим місцем та/або дистанційно, якщо це передбачено договором та/або відповідною програмою.

Педагогічні працівники можуть підвищувати кваліфікацію в різних суб’єктів підвищення кваліфікації.

Відповідно до пункту 9 Порядку

РЕЗУЛЬТАТИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

За результатами проходження підвищення кваліфікації педагогічним працівникам видають документ про підвищення кваліфікації.

У документі мають бути зазначені:
• повне найменування суб’єкта підвищення кваліфікації (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, яка надає освітні послуги з підвищення кваліфікації (для фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб — підприємців);
• тема (напрям, найменування), обсяг (тривалість) підвищення кваліфікації у годинах та/або кредитах ЄКТС;
• прізвище, ім’я та по батькові особи, яка підвищила кваліфікацію;
• опис досягнутих результатів навчання;
• дата видачі та обліковий запис документа;
• найменування посади, прізвище, ініціали особи, яка підписала документ від імені суб’єкта підвищення кваліфікації та її підпис.

Документи про підвищення кваліфікації (сертифікати, свідоцтва тощо), що були видані за результатами проходження підвищення кваліфікації в суб’єктів підвищення кваліфікації — нерезидентів України, можуть містити іншу інформацію, ніж визначено цим пунктом, та потребують визнання педагогічною (вченою) радою закладу освіти.

Відповідно до пункту 13 Порядку

ОСНОВНІ НАПРЯМИ

Основні напрями підвищення кваліфікації:
• розвиток професійних компетентностей — знання фахових методик, технологій;
• формування у здобувачів освіти спільних для ключових компетентностей умінь, визначених частиною першою статті 12 Закону України «Про освіту»;
• психолого-фізіологічні особливості здобувачів освіти певного віку, основи андрагогіки;
• створення безпечного та інклюзивного освітнього середовища, особливості інклюзивного навчання, забезпечення додаткової підтримки в освітньому процесі дітей з особливими освітніми потребами;
• використання інформаційно-комунікативних та цифрових технологій у освітньому процесі, зокрема електронне навчання, інформаційну та кібернетичну безпеку;
• мовленнєва компетентність;
• розвиток управлінської компетентності — для керівників закладів освіти та їхніх заступників тощо.

У разі викладання декількох навчальних предметів (дисциплін) педагогічні працівники самостійно обирають послідовність підвищення кваліфікації за певними напрямами в міжатестаційний період у межах загального обсягу (тривалості) підвищення кваліфікації, визначеного законодавством.

Відповідно до пункту 15 Порядку

ФОРМУВАННЯ ПЛАНУ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

Керівники закладів освіти або уповноважені ними особи після затвердження в установленому порядку кошторису закладу освіти на відповідний рік невідкладно оприлюднюють загальний обсяг коштів, передбачений на підвищення кваліфікації працівників закладу освіти, які мають право на підвищення кваліфікації за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджетів, а також за рахунок інших коштів, передбачених у кошторисі закладу освіти на підвищення кваліфікації.

Протягом наступних 15 календарних днів із дня отримання зазначеної інформації кожен педагогічний працівник, який має право на підвищення кваліфікації за рахунок цих коштів, подає керівникові закладу освіти або уповноваженій ним особі пропозицію до плану підвищення кваліфікації на відповідний рік.

Пропозиція має містити інформацію про тему (напрям, найменування) відповідної програми (курсу, лекції, модуля тощо), форми, обсяг (тривалість), суб’єкта (суб’єктів) підвищення кваліфікації, вартість підвищення кваліфікації або про безоплатний характер надання такої освітньої послуги.

Педагогічна рада закладу освіти розглядає пропозиції педагогічних працівників. За згодою працівника уточнює або змінює їх, зокрема з урахуванням обсягу видатків, передбачених на підвищення кваліфікації.

За результатами розгляду педагогічна рада затверджує план підвищення кваліфікації на відповідний рік у межах коштів, затверджених у кошторисі закладу освіти за всіма джерелами надходжень на підвищення кваліфікації (за винятком коштів самостійного фінансування підвищення кваліфікації педагогічними працівниками).

Відповідно до пунктів 17, 18 Порядку

ПЛАН ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

План підвищення кваліфікації закладу освіти на відповідний рік містить:
• список педагогічних працівників, які повинні пройти підвищення кваліфікації у цьому році;
• теми (напрями, найменування) підвищення кваліфікації;
• форми, види підвищення кваліфікації;
• обсяги (тривалість) підвищення кваліфікації у годинах або кредитах ЄКТС;
• перелік суб’єктів підвищення кваліфікації;
• строки (графік);
• вартість підвищення кваліфікації або примітку про безоплатний характер надання такої освітньої послуги чи про самостійне фінансування підвищення кваліфікації педагогічним працівником.

План підвищення кваліфікації може містити додаткову інформацію, що стосується підвищення кваліфікації педагогічних працівників.

План підвищення кваліфікації може бути змінено протягом року в порядку, визначеному педагогічною радою.

За погодженням педагогічного працівника, керівника закладу освіти (уповноваженої ним особи) і суб’єкта підвищення кваліфікації строки (графік) підвищення кваліфікації такого працівника протягом відповідного року можуть бути уточнені без внесення змін до плану підвищення кваліфікації.                                                 Відповідно до пункту 19 Порядку

Учити дітей дружити слід змалечку, і важлива роль у цьому процесі належить саме вихователю. Що слід робити, щоб атмосфера у закладі дошкільної освіти була доброзичливою, а діти навчилися поважати одне одного?

ДОПОМОЖІТЬ НОВАЧКУ ВЛИТИСЯ У КОЛЕКТИВ

Коли у групу приходить нова дитина, вихователю слід докласти всіх зусиль, щоб допомогти їй влитися у колектив. Для цього заохочуйте дітей допомагати новачку, залучайте його до звичної для дітей діяльності та час від часу акцентуйте увагу на його позитивних якостях. Головне – не перегнути палицю і не захвалити дитину, щоб не викликати ревнощі у решти дітей.

ВЧІТЬ ДІТЕЙ ХВАЛИТИ ОДИН ОДНОГО ТА ПОМІЧАТИ ХОРОШЕ В ІНШИХ
Навчіть дітей радіти успіхам один одного та проявляти симпатію. Це можуть бути оплески за гарно зроблену справу та навіть своєрідні «ритуали», які можна придумати разом з дітьми, щоб похвалити, підтримати, привітатися або зробити зауваження. Головне – щоб усі діти відчували, що це щось «їхнє» – те, що їх об’єднує.

ВЧІТЬ ДІТЕЙ БУТИ ВДЯЧНИМИ
Зазначимо – не зобов’язаними, а саме вдячними як своїм одноліткам, так і дорослим. Нехай їх гарною звичкою стане не лише хорове «Дякую!» у відповідь на «Смачного!», а й подяка за допомогу, цукерку, гарне слово. Деякі вихователі практикують написання «листів вдячності» – такий прийом спонукає дітей думати, аналізувати та виявляти свої емоції.

ОРГАНІЗОВУЙТЕ «РАНКОВІ ЗУСТРІЧІ»
До (чи після) сніданку зберіть дітей своєї групи, щоб вони могли привітатися один з одним, поділитися враженнями чи обговорити плани на день. Тривалість такого заходу – всього 8-10 хвилин, і цього абсолютно достатньо, щоб налаштувати дітей позитивно та подарувати їм гарний настрій на весь день. Під час кожного такого «зібрання» можна пограти в ігри, що сприятимуть згуртованості дітей та співпереживанню.

ОРГАНІЗУЙТЕ «ДЕНЬ ДИТИНИ»
«День дитини» – це набагато цікавіше, ніж банальний День народження. І до цього дня слід готуватися заздалегідь – придумати подарунки, зробити для іменинника корону чи навіть трон, вивчити пісеньку… Спільна справа надзвичайно об’єднує  дітей та дозволяє проявляти їм свою креативність.

ЗРОБІТЬ «КУТОЧОК МИРУ» АБО «КУТОЧОК ДОВІРИ»
Це таке місце, де діти, які посварилися або щось не поділили, зможуть піти та спробувати дійти згоди. При цьому важливо зауважити: усі діти можуть бути впевненими, що у куточку довіри завжди панує справедливість. Так діти вчитимуться самі вирішувати свої негаразди та прислуховуватися один до одного.

Наприклад, двоє дітей не можуть поділити іграшку. Вихователь пропонує їм підійти до «куточку миру» та подумати, як вийти з ситуації. Нехай кожна дитина висловить свої емоції, а далі й пропозиції – як можна досягти компромісу. Наступного разу діти зможуть впоратися і без допомоги дорослого.

ОРГАНІЗОВУЙТЕ ПАРТНЕРСЬКІ ПРОЕКТИ
Це діяльність, яка вимагає колективної роботи. Наприклад, догляд за рослинами, підготовка до свята, виставка малюнків тощо.

Заклади дошкільної освіти здійснюють свою діяльність відповідно до вимог: Закону України «Про освіту» Закону України «Про дошкільну освіту» інших нормативно-правових актів.

Чи включено мультфільми в освітній процес

Зміст освітньої роботи в дитячих садках різних типів і форм власності має відповідати основним концептуальним положенням Базового компонента дошкільної освіти.

БКДО  визначає вимоги до рівнів:

• освіченості
• розвиненості
• вихованості дитини дошкільного віку.

Якщо розцінювати розвиваючі мультфільми як продукт культурної діяльності, то освітня лінія «Дитина у світі культури» передбачає формування почуття краси в її різних проявах.

Переглядаючи мультиплікаційні фільми, дитина:

• виявляє емоції та почуття
• елементарно аналізує засоби художньої виразності
• пов’язує яскравість образів з кольорами, формою, пропорціями, звуками, ритмами, динамікою, темпами, рухами, мімікою, жестами, римами, монологами, діалогами
• вирізняє просту аналогію між змістом твору і життям.

Такі результати освітньої діяльності визначає й БКДО.

Про мультфільми у Санітарному регламенті

Санітарний регламент для дошкільних навчальних закладів визначає санітарно-епідеміологічні вимоги, щоб забезпечити:

• нешкідливі умови розвитку, виховання, навчання дітей
• режим роботи та умови для фізичного розвитку й зміцнення здоров’я дітей.

Санітарний регламент (п. 11 розділ XII) допускає перегляд:

• розважальних телепередач
• мультфільмів
• діафільмів.

У ньому прописано тривалість перегляду : раз на день; 20 хв для дітей 3–4-х років; 30 хв для дітей 5–6-ти років

Крім того, Закон України «Про освіту» (ч. 1 ст. 54) гарантує педагогічним працівникам право на академічну свободу.

Академічна свобода включає:

• свободу викладання
• свободу від втручання в педагогічну, науково-педагогічну та наукову діяльність
• вільний вибір форм, методів і засобів навчання, що відповідають освітній програмі
• педагогічну ініціативу інші права.

ДЛЯ ЧОГО ПОТРІБНІ ІГРОВІ ОСЕРЕДКИ?
Граючись, дитина:

– пізнає світ та навчається;

– забуває про конфлікти і негативний досвід;

– має можливість побути наодинці або, навпаки, потоваришувати з однолітками;

– запам’ятовує правила поведінки вдома та на вулиці, основи безпеки життєдіяльності;

– навчається ділитися та захищати власні кордони, гармонійно співіснувати в колективі;

– стає працьовитою, самостійною та здобуває життєві компетенції.

До того ж, ігрові осередки в дитсадку створюють життєрадісну атмосферу у групі. А радість і оптимізм – це запорука успішного розвитку дітей. А вихователь стає дизайнером цього простору.

ЯКІ ІГРОВІ ОСЕРЕДКИ БУВАЮТЬ ТА ЯК ЇХ ОФОРМИТИ?
Безпосередньо ігровий осередок: конструктори, настільні сюжетно-рольові та театралізовані ігри, різноманітне ігрове обладнання: фігури людей та тварин. Меблі, килим.

Пізнавальний осередок: матеріали з народознавства, розвитку мовлення, математики, дослідної роботи. Наприклад, геометричні фігури, глобус, головоломки, ребуси, магнітна абетка, колби та вимірювальні прилади, пазли, лічильний матеріал та різноманітні предмети для дослідів.

Естетичний осередок: меблі для творчих занять (стіл із кришкою-мольбертом, настінні дошки), матеріал для творчості (гуаш, ґудзики, нитки, трафарети, тканина тощо), музичні інструменти для дітей.

Театральний осередок : театральне обладнання, міні-сцена, костюми, аксесуари, іграшки для лялькового театру.

Трудовий осередок: лялька з усіма необхідними для неї атрибутами (одяг, тарілка та ложка для годування, ванночка для купання, ліжечко). Набори «Вишивання», «Столярство» тощо. Різноманітні щітки, миски, таці, фартушки, матеріали для ручної праці, різні види паперу, природні матеріали, ножиці, клей й таке інше. Ігрові комплекси «Кухня», «Перукарня», «Магазин», «Лікарня» тощо

Фізкультурний осередок: спортивний куточок, навісні мішені, міні-тренажери, доріжки рухової активності, м’ячі та інше. Макет дороги з розміткою, плакати та картки про правила поведінки на дорозі, під час пожежі та інших надзвичайних ситуацій.

Осередок відпочинку та усамітнення: потрібна для психологічного розвантаження, зняття емоційної напруги. Зручні меблі та м’які іграшки, матеріали для малювання і подібне.

ПРО ЩО СЛІД ПАМ’ЯТАТИ ПРИ ОФОРМЛЕННІ ІГРОВОГО ОСЕРЕДКУ?
Відокремте ігровий куточок від місця, де проходить навчання.

Стежте, щоб меблі відповідали віковим особливостям дітей та санітарно-епідеміологічним нормам.

Упевніться, що шкідливі речовини та небезпечні предмети відсутні.

Оформіть ігрові осередки в дитсадку таким чином, щоб вихованці вільно пересувалися між їх об’єктами.

Стежте, щоб ігрові осередки в молодшій, середній та старшій групах відповідали віковим особливостям дітей.

Наповніть предметно-розвивальне середовище так, щоб кожен вихованець міг обрати для себе найбільш цікаву форму роботи. Наприклад, розглянути ілюстрації, виконати вправи, погратися.

Пересвідчіться, що полички, шафи та інші предмети доступні для миття та вологого прибирання.

КОРИСНІ ПОРАДИ ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ
По-перше, розмістіть в ігровому осередку дзеркало, щоб діти могли оцінити свій зовнішній вигляд в тому чи іншому костюмі або образі.

По-друге, прослідкуйте, щоб ігор було достатньо як для дівчаток, так і для хлопчиків. Але не обмежуйте вихованців за гендерними ознаками: дівчатка теж можуть гратися у військову базу, а хлопчики – куховарити.

По-третє, прислухайтесь до дітей, їм може бути цікаво обрати для гри сучасні професії.

Ненав’язливо нагадувати дітям правила безпеки можна з допомогою відеоматеріалів. У добірці зібрано 9 відео, де у доступній для дітей формі розповідається про основні правила безпеки.

Літачки: рятувальний загін

Друга частина мультфільму про літачка Пилюка. В ній він дізнається, що його двигун настільки пошкоджений, що про участь у перегонах, в яких він брав участь в першій частині мультфільму, тепер можна забути. Тепер Пилюкові  потрібно переглянути свої плани і знайти інше заняття. Тож він знайомиться з відважними пожежниками – рятувальниками, яких очолює ветеран авіації, вертоліт Рейнджер. Разом з цією безстрашної командою Пилюк б’ється з найсильнішою лісовою пожежею і дізнається, що значить бути справжнім героєм.

Правила безпеки – правила життя

Навчально-пізнавальний фільм для дітей, створений Громадським дитячим інтернет-телебаченням і радіо Веселка TV на замовлення Головного управління ДСНС України у м. Києві та Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Київської міської державної адміністрації. У фільмі розповідається про історію виникнення та становлення пожежної охорони міста, цікаві факти з діяльності пожежно-рятувальної служби та правила поведінки та безпеки дітей при виявленні вибухових пристроїв і мало знайомих предметів.

Уроки тітоньки Сови

Серія мультфільмів розрахована на дітей 2-7 років. Головні персонажі: тітонька Сова, хлопчик, котик. На прикладі простих життєвих ситуацій показано основні правила безпечної  поведінки.

З чого починається безпека

Короткий ролик про те, що може означати безпека, яких сфер життя вона торкається. Фільм був підготовлений та відзнятий Організацією з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ). Буде цікавий як дітям середнього та старшого шкільного віку, так і дорослим.

Мінна безпека

Мультфільм про захоплюючі історії з життя хлопчика Сашка та його кота Шкоди, які завдяки знанням правил мінної безпеки уникають всіх пасток підступних мін.

Фіксики: Вонегасник

В лабораторії Чудакова йде фікси-урок:  Дідусь пояснює, як користуватися вогнегасником. Жартівник Фаєр весь час кричить «Пожежа!». Але коли його виставляють з уроку, він виявляє справжню пожежу…

Корисні підказки

Серія мультфільмів «Корисні підказки» від телеканалу ПЛЮСПЛЮС у доступній формі розкаже дітям про правила безпеки в різних життєвих ситуаціях: як поводитися, якщо сам удома; правила безпечного поводження з електрикою і електроприборами, правила пожежної безпеки, безпечну поведінку у дворі, важливість дорожніх знаків та інші. Для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

Знайти відеоматеріали можна за посиланням: https://ns-plus.com.ua/2019/08/21/9-video-dlya-ditej-pro-bezpeku-2/?fbclid=IwAR28XFB-gqoj5-Ah11wHniXxZxpbIB8xCryWUEHQkyWlq_t5QBc9obWpLJ4

Як розв’язувати конфлікти з батьками

Ситуація. Батьки висувають претензії до вихователя:

• не примусили в обід дитину з’їсти котлету;
• приневолили зранку їсти молочну кашу;
• взяли за руку на святі не мою дитину;
• загубили у групі сукню (відтак цю сукню знайшли вдома).

Оцінка. Негативне ставлення до професії вихователя в суспільстві формує в батьків упередженість до конкретного педагога, який працює з дитиною.

Розв’язання. Якщо виникає конфліктна ситуація з батьками, слід ретельно вивчити причини та знайти способи її розв’язання. Ситуація конфлікту — це стрес, до якого не можна звикнути, приготуватися. Такий стрес кожного разу знесилює педагога та знищує бажання працювати з дітьми. Аби загасити конфлікт, дотримуйтеся певних дій.

Насамперед спробуйте з’ясувати в деталях усе, що відбулося: ставте запитання, аби уточнити події та ставлення до них батьків, проте не спростовуйте очевидного. Формулюйте запитання так, щоб одержати ствердну відповідь вже на початку бесіди. Продовжуйте розмову з тих питань, думки з яких збігаються. У будь-якої людини є причини поводитися саме так. Знайдіть причину і ви отримаєте ключ, який дасть змогу зрозуміти мотиви дій людини, визначити її особисті якості. Намагайтеся подивитися на ситуацію очима співрозмовника. Розв’язати конфлікт має прийнятна формула подальших дій, яка задовольнить усіх його учасників.

Чи втручатися в конфлікт між батьками

Ситуація. У дитячому садку тільки-но закінчився святковий ранок. Щасливі матусі в роздягальні вдягають чепурних та гарненьких синів, якими вони так пишалися під час свята. Раптом один хлопчик вирішив показати іншому, «хто в домі хазяїн», і вдарив його по голові, вдарив не боляче, ніби граючись. У відповідь отримав справжній удар у живіт.

Звісно, якби кожна мати почала вгамовувати власну дитину, на цьому б і закінчилося. Але… «Найвихованіша» з них почала погрожувати чужому синові та зауважила його матері, що потрібно ліпше виховувати дитину. Матусі почали з’ясовувати стосунки між собою.

Оцінка. Кожна з матусь стає на бік своєї дитини та не звертає увагу на почуття іншої. Ситуацію ускладнюють їхні спроби з’ясувати, хто з них авторитетніший.

Розв’язання. Поясніть кожній матусі ситуацію від третьої особи, вкажіть на почуття інших та висловіть побажання уникати подібних ситуацій. Вихователь не може стояти осторонь від конфлікту між дітьми у присутності батьків або між батьками, оскільки все відбувається у дитячому садку. Головне завдання вихователя — залагодити конфлікт.

Щоб залагодити конфлікт, поговоріть із кожним учасником окремо. З’ясуйте причини, спонукайте поговорити про почуття, а не дії, підведіть до розуміння почуттів інших та спробуйте пояснити, як слід реагувати на дитячі сварки. Дорослі мають зрозуміти, що в житті дітей все відбувається дуже швидко: легко сваряться та легко миряться. Якщо матусі не втрутилися б, діти вже за хвилину гралися б разом.

Що робити, якщо батьки втягують у сімейний конфлікт

Ситуація. Це була зразкова сім’я. Мати та батько добре ставилися одне до одного, до дитини. Та одного дня через сімейний конфлікт батьки стали мешкати окремо. Мати попросила вихователя не дозволяти батькові спілкуватися з дитиною в дитячому садочку та не віддавати йому дитину.

Оцінка. Мати боїться, що батько налаштовуватиме дитину проти неї або взагалі може викрасти її.

Розв’язання. Обидві сторони конфлікту мають однакові права на виховання дитини.

Батьки мають владнати всі юридичні аспекти, які стосуються виховання дитини, та надати необхідні документи в дитячий садок. Якщо мати та батько не можуть самостійно домовитися про спільну участь у вихованні дитини, їм слід звернутися до суду та у судовому порядку встановити межі відповідальності.

Чи можуть батьки вилучити з групи дитину, яка б’ється

Ситуація. Тарас вже другий рік ходить в садок і другий рік розповідає, що його б’є хлопчик Славко. Тарас у групі найменший за віком, Славко — найстарший. Вихователі мали б розібратися, але ситуація загострилася — Славко став агресивнішим. Мати запитала вихователів, і ті розповіли, що Тарасу дійсно дістається, він плаче і кличе маму й тата.

Оцінка. Батьки відчувають занепокоєння стосовно фізичного та психічного здоров’я дитини, у групі складається несприятлива психологічна атмосфера. Якщо не спрямувати активність агресивної дитини в іншу площину, у групі будуть виникати постійні конфлікти між дітьми, а відтак — між батьками.

Розв’язання. Саме від реакції батьків залежить, чи битиметься дитина в подальшому. З’ясуйте причину такої поведінки дитини. Можливо в сім’ї застосовують фізичне насильство. Зверніть увагу батьків на проблему та надайте рекомендації, як знизити рівень агресивності дитини.

Спробуйте перехопити удар, зупинити руку дитини перш ніж вона вдарить. Скажіть їй, що іншій дитині буде боляче, вона плакатиме. Наголосіть, що дітям не подобається, коли їх б’ють.

Якщо ж дитина штовхає інших, б’ється «просто так», покажіть, як можна взаємодіяти інакше: «Не бий, а обійми, погладь, візьми за ручку, злегка торкнися». Зазвичай дитина охоче припиняє битися й починає ніжно гладити по голівці іншого.

Якщо ж дитина продовжує битися, пожалійте скривджену, а «героя» відведіть чимдалі. За потреби візьміть на руки й віднесіть на декілька метрів від скривдженої дитини. Покажіть, що у такий спосіб гра не відбудеться, що діти, які б’ються, грають на самоті.

Відрахувати дитину із закладу дошкільної освіти за бійку неможливо. Відповідно до статуту закладу дошкільної освіти це можна зробити, якщо батьки не сплатили за харчування за два місяці або за станом здоров’я дитини.

Як діяти, якщо батьки сварять чужу дитину

Ситуація. Для кожної матері своя дитина найрідніша, найулюбленіша та найвихованіша. Іноді трапляються ситуації, коли дитину ображають інші діти, і вона не може дати відсіч. У такій ситуації «у гру» вступила мати. Вона вирішила сама поговорити з тим, хто ображає її дитину. Бесіда з дитиною-кривдником почалася чемно, а закінчилася погрозами розправи від дорослої людини, яка відчуває образу.

Оцінка. Мати досить авторитарна, вона звикла все вирішувати і за себе, і за дитину. У таких батьків зазвичай діти не мають досвіду розв’язання складних ситуацій.

Розв’язання. У цьому випадку одразу фізично затуліть дитину від агресора, ставши між нею і дорослим. Спокійно вкажіть агресивній мамі, що вона не має права в такому тоні розмовляти з чужою дитиною..

Поясніть, що ви розумієте її стан, ви також дуже засмучені поведінкою дитини, але всі запитання слід ставити батькам цієї дитини. Не дозволяйте розвинутися конфлікту між дорослим та дитиною. Наголосіть, що спілкуватися з чужою дитиною можна тільки у присутності батьків або законних представників та за їхньою згодою.